Ми мусимо це пам’ятати

Ми мусимо це пам’ятати


   15 марта 2012     1881
Пам’ять людська зберегла й донині трагічні події Великої Вітчизняної. Сьогодні наша розповідь – про невідомі сторінки української історії, в даному випадку – про Корюківську трагедію, яка сталася у березні 1943-го року на Чернігівщині. Указом Президента визначено цілий ряд заходів, пов’язаних із цією подією. Один із таких – спорудження у м. Корюківка Меморіального комплексу пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фа-шистськими окупантами. На пам’ятній стелі будуть викарбувані назви всіх населених пунктів України, які були спалені під час фашистської окупації.

У літопис гітлерівського терору на окупованих територіях увійшли як символи масового винищення мирних людей білоруська Хатинь зі 149 вбитими карателями жителями, чеське Лідіце з 320 жертвами, французька Орадур, де есесівці знищили 642 особи.

Але найбільша одномоментна каральна акція гітлерівців проти мирного населення відбулася 1-2 березня 1943-го року саме в селі Корюківка на Чернігівщині.

Близько семи тисяч жителів було розстріляно або спалено живцем у цьому поліському селі! З перших місяців окупації почалися репресії гітлерівцями мирних жителів у цьому селі, розташованому за 100 км на північ від Чер-нігова. У січні 1942-го окупанти розстріляли всіх євреїв (близько 300 осіб), у лютому – 131 родича партизанів та керівних працівників і 12 циган. Німці запроваджували механізм кругової відповідальності мирного населення за акції партизанів. 15 листопада 1942-го року бургомістр Чернігова попередив: «...Відповідальність за спокій і порядок у містах і селах покладається на все населення...». Смертна кара передбачалася і за недонесення про партизанів і їхніх помічників.
Саме в районі Корюківки зародився організований партизанський рух, який з вересня 1941-го року очолив Олексій Федоров, майбутній командир Чернігівсько-Волинського партизанського з’єднання, двічі Герой Радянського Союзу. У лютому 1943-го партизани О.Федорова повернулися на Чернігівщину з Брянщини й розмістилися в лісах на Каменському хуторі. Почався збір продуктів по селах, за що окупанти відразу спалили низку населених пунктів, заарештували членів сімей партизанів.

У ніч на 27 лютого 1943-го року партизани розгромили гарнізон Корюківки. Здебільшого він складався з угорських солдатів. Окупантів партизани знищили в бою, вціліла лише група, яка засіла в цегляному будинку лікарні. З полону звільнили 97 смертників, запропонувавши місцевим жителям іти з ними в ліси. Одночасно влаштували диверсії на залізничній станції, підірвали майстерні, склад пального, ешелон і міст...

Вранці 1 березня 1943-го року за наказом генерала Хойзенберга каральний загін німців та українських шуцманів (допоміжної поліції) оточив село й заходився винищувати мирне населення.

Карателі прочісували село, хапали людей і живцем кидали в палаючі хати. До кінця дня 2 березня Корюківка майже повністю згоріла.

Вцілілі корюківці сховалися або втекли в ліс; частина з них через кілька днів повернулася, здебільшого люди похилого віку. Але 9 березня карателі знову з’явилися. Старих вигнали з хат, завели в сарай, облили гасом і спа-лили. Людей заштовхали на заводі в піч для обпалювання цегли й підпалили...

Як показало розслідування та експертизи обласної комісії з розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників у Корюківці, за два дні окупанти й їхні помічники-поліцаї по-звірячому знищили щонайменше 6700 людей (5612 тіл залишилися невпізнаними).

Після загибелі Корюківки загинула й фашистська Німеччина. Минули роки. Відродились і Німеччина, і Корюківка, стала незалежною Україна. Народи обох країн подають одне одному руки над могилами загиблих. Людська дружба може зробити багато чого, і це дає надію, що більше не повториться війна, не відродиться фашизм.
Ми ж всі маємо пам’ятати про ці трагічні сторінки історії й розповідати про це дітям та онукам із тим, щоб подібне більше ніколи не повторилося.

Якщо ж новомосковці виявлять бажання взяти участь у будівництві Меморіалу пам’яті на Чернігівщині, то можуть переслати кошти: відділ культури Корюківської райдержадміністрації «На спорудження Українського Меморіального комплексу». Р/р 35428040002176 ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 02231761, м. Корюківка, 15300.


На сайте работает система проверки ошибок. Обнаружив неточность в тексте, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter.


(голосов: 1)


Хотите всегда быть в курсе последних новостей и событий Новомосковска? Подпишитесь на рассылку обновлений!

Людмила Коваленко, голова Ради Новомосковського відділення Української спілки в’язнів-жертв нацизму

Возможно Вам будут интересны и эти новости


  • æ
  • é
  • ä
  • è
    55