За гітлерівським «планом Барбароса» Радянський Союз Німеччина мала намір захопити за 1,5 – 2 місяці. Але не так сталося... Та гітлерівцям таки вдалося дійти до Волги і Кавказу, окупували Прибалтику, Білорусь. Радянські війська воювали із ворогом один на один і таки змогли зупинити фашистів. У районі Сталінграду було взято в оточення 330 тисяч німців і 2 лютого 1943 року було розбито 6-у армію фельдмаршала Паулюса. Фашистська Німеччина була у жалобі. Радянські війська зробили корінний поворот у ході війни і розбили міф про непереможність німецьких військ.

У харківській газеті «Событие» один з істориків написав: «Вдумайтесь, люди, наши войска теряли за каждые сутки боев около 12 000 человек, сгорало до 89 танков. Вдумайтесь, люди, что такие бои были на протяжении 20 дней!».
Саме місто Харків наші війська визволили лише на 20-й день 23 серпня 1943 року. Пізніше оволоділи Новомосковськом і Дніпропетровськом. Юнаків з нашого міста направили на перепідготовку в с. Мажарове. Серед тих хлопчаків був і я. А далі – передній край... Потім були Велика Софіївка, Апостолово, Кривий Ріг, Новий Буг, Румунія.

У червні 1944 року було відкрито Другий фронт. Я, разом із іншими військовими, рухався вперед – Румунія, Югославія, Угорщина... Під час оволодіння висоти-151 втратив свого товариша по зброї і близького друга з с. Таранівка Харківської області, з яким не розлучався з самої України.
13 лютого 1945-го року ми взяли місто Будапешт - і Другий Український фронт попрямував через місто Секешфехервар і озеро Балатон до міста Дьер. Там я і був поранений, а після лікування направлений до своєї ж частини.

Війна скінчилась у Чехословаччині, м. Чеське Будеевіце, недалеко від Німеччини. Наші війська зустрілися з союзними 25 квітня 1945 року. Тоді мені виповнилось рівно 20 років.
Страшне обличчя тієї війни. Ми втратили 20 млн. чоловік, Німеччина – 9 млн. 800 тисяч, США – 860 тис., Англія – 840 тис., у концентраційних таборах спалили 11 млн. чоловік. Таким чином війна забрала життя 43 мільйонів життів. Вічна їм пам’ять...