Ось і знову відірвалися люди поважного віку від своїх буденних справ, щоб зустрітися та поспілкуватися на жіночих посиденьках «Рушнички ви мої, рушнички». Зустріч у клубі «Золота душа» була присвячена давнім і добрим оберегам – рушничкам.Хата, оселя – це берегиня. Раніше в кожній оселі було багато рушників, а на їх кінцях – обереги.
Працівники бібліотеки згадали деякі звичаї і традиції, які не можуть обійтися без вишитого українського рушника.
Український рушник... Він супроводжував людину від народження до останнього моменту життя. На вишитий рушник повитуха приймала немовля. Рушниками прикрашали ікони в церкві, на ньому подавали гостям хліб – сіль, що було ознакою щедрот гостинності.
Український рушник можна порівняти з піснею. Ось і зазвучала пісня на слова А.Малишка «Пісня про рушник», Д.Павличка «Два кольори», «Хата моя, біла хата».
Вишитий український рушник надихав багатьох митців. А тому в літературі ми часто зустрічаємося з цим оберегом. Присутні прослухали уривок з твору І.Нечуя-Левицького «Дві московки» та вірші про рушник В.Рисцова «Рушник», «Балада про рушник».
Присутні із захопленням розглядали виставку українських рушників «І на тім рушникові». Чаруючі орнаменти цих рушників створили невтомні руки наших кулебівських майстринь: К.М. Дворецької, Р.М. Калюжної, Н.І Чашки. Катерину Михайлівну Дворецьку любителям вишивання особливо представляти не потрібно, її роботи ми добре знаємо. Ці роботи виставлялись в нашому історичному музеї, на святі міста. Незмінна учасниця нашого клубу «Золота душа» Катерина Михайлівна постійно радує нас своїми новими роботами: в першу чергу – це українські рушники, вишиті хрестиком. У неї великий талант, дарований богом і природою. Вона – неперевершений майстер вишивання.
Тільки з’явиться вільна хвилинка, береться за голку – і народжуються справжні шедеври мистецтва. Не відстає від неї і Раїса Миколаївна Калюжна. У неї є велика колекція рушників, вишитих гладдю: великодні, весільні. Хай стелиться вам доля рушниками і хай завжди квітує білий цвіт, здоров’я, щастя вам бажаю і многая, многая літ.
Хай символ цей завжди живе у нашій добрій хаті, як символ чистоти почуттів, глибини любові до своїх дітей. Він щедро простелений близьким і далеким гостям.
З метою популяризації традицій українського народу наступне засідання клубу «Золота душа» буде присвячене годині народознавства «Роде наш красний, роде наш прекрасний...»
Працівники бібліотеки згадали деякі звичаї і традиції, які не можуть обійтися без вишитого українського рушника.
Український рушник... Він супроводжував людину від народження до останнього моменту життя. На вишитий рушник повитуха приймала немовля. Рушниками прикрашали ікони в церкві, на ньому подавали гостям хліб – сіль, що було ознакою щедрот гостинності.
Український рушник можна порівняти з піснею. Ось і зазвучала пісня на слова А.Малишка «Пісня про рушник», Д.Павличка «Два кольори», «Хата моя, біла хата».
Вишитий український рушник надихав багатьох митців. А тому в літературі ми часто зустрічаємося з цим оберегом. Присутні прослухали уривок з твору І.Нечуя-Левицького «Дві московки» та вірші про рушник В.Рисцова «Рушник», «Балада про рушник».
Присутні із захопленням розглядали виставку українських рушників «І на тім рушникові». Чаруючі орнаменти цих рушників створили невтомні руки наших кулебівських майстринь: К.М. Дворецької, Р.М. Калюжної, Н.І Чашки. Катерину Михайлівну Дворецьку любителям вишивання особливо представляти не потрібно, її роботи ми добре знаємо. Ці роботи виставлялись в нашому історичному музеї, на святі міста. Незмінна учасниця нашого клубу «Золота душа» Катерина Михайлівна постійно радує нас своїми новими роботами: в першу чергу – це українські рушники, вишиті хрестиком. У неї великий талант, дарований богом і природою. Вона – неперевершений майстер вишивання.
Тільки з’явиться вільна хвилинка, береться за голку – і народжуються справжні шедеври мистецтва. Не відстає від неї і Раїса Миколаївна Калюжна. У неї є велика колекція рушників, вишитих гладдю: великодні, весільні. Хай стелиться вам доля рушниками і хай завжди квітує білий цвіт, здоров’я, щастя вам бажаю і многая, многая літ.
Хай символ цей завжди живе у нашій добрій хаті, як символ чистоти почуттів, глибини любові до своїх дітей. Він щедро простелений близьким і далеким гостям.
З метою популяризації традицій українського народу наступне засідання клубу «Золота душа» буде присвячене годині народознавства «Роде наш красний, роде наш прекрасний...»
