ХТО МИ Є?

Так, питання саме до нас, мешканців цього міста, колишньої перлини Самарського краю. А тепер – сміттєзвалища, зони екологічного лиха, людської недбалості і владної безвідповідальності. Хто ми після того, як, залишившись без доріг і місць культурного відпочинку, ставши злиднями від непомірних тарифів на комунальні послуги, з повними підвалами води і протікаючими дахами, продовжуємо обирати тих, хто нас до цього довів? Боїмося їх, плазуємо перед ними знову і знову…

Нещодавно випадково довелося поспілкуватися із представником фірми «Автоматизация и системные технологии» («АИСТ») Станіславом Васильовичем Павловим. Спочатку чоловік у серцях поскаржився на те, що влада у місті не бажає покращувати життя своїх городян. А при наступній зустрічі більш детально познайомив із ситуацією, що назріла.

Протягом двох років фірма «АИСТ» звертається до міськвиконкому та міськводоканалу із пропозицією придбання перетворювачів частоти і приводів потужності. Якщо відійти від технічних термінів, то ці прилади дозволять покращити управління процесом водопостачання з меншими затратами електроенергії. Економія у випадку використання таких приладів складає 40 %. Більше того, розповідає Станіслав Васильович, нові установки зводять до мінімуму кількість поривів.

– Вже два роки за такої схемою працюють у Павлограді, – говорить чоловік. – За цей час у них був лише один порив, а до цього аварійні ситуації траплялися чи не щотижня. Окупається встановлення нового приладу протягом 6-9 місяців, а далі – тільки економія: і грошей з бюджету, і витрат простих громадян.

Спеціаліста С. Павлова у кабінетах вислуховували, приймали численні комерційні пропозиції і … відповідали, що коштів у бюджеті немає.

Приблизно 320 тисяч гривень потрібно для того, щоб покращити стан водопостачання у всьому місті, стверджує чоловік. Ще стільки ж – щоб назавжди забути про проблему стічних вод. Більше того, фірма запропонувала встановити необхідне обладнання за власний кошт. Місту треба лише сплачувати за зроблене із зекономлених коштів, ще й на цілий рік – гарантоване обслуговування техніки. Але і тут «ні» – немає ані грошей, ані, скоріше за все, бажання.

– Я особисто пропонував чиновникам поїхати до Павлограду, де все покажуть і розкажуть, – бідкається Станіслав Васильович. – Там люди сидять біля пульту керування, а на дисплеї навіть можна побачити час, який залишається до повної «окупаемости» витрачених грошей. Але ні – то їм, пояснюють, на море час їхати (і це у розпал кризи!), то просто посміхаються – «нічого, розберемось, ідіть собі…»

Станіслав Павлов обурюється:

– я не розумію такої поведінки! В чому причина? Ми працюємо і в Україні, і в Молдові, за кордоном такі установки працюють більш ніж у ста країнах. І лише в Новомосковську з нами не хочуть практично безкоштовно працювати! Хоча на трубному заводі ось уже тривалий час наш прилад працює, і свідчить про значну економію!

Не менше за Станіслава Васильовича, певне, обурилися б і мешканці будинків по вулиці Боженка, які ось уже біля десяти років не мають води вище перших поверхів. Якби знали, що на встановлення приводів у двох їхніх будинках було виділено 39 тисяч. Представникам фірми комунальники пояснили – цих грошей всеодно не вистачить. Ті запропонували зробити воду для початку хоча б в одному будинку. Уже і проект підготували, але так і не дочекалися владного «благословення» – гроші зникли у невідомому напрямку, а про «АИСТ» знову «забули». А новомосковці досі потерпають без води…

І що далі? Знову піднімуть тарифи, знову спишуть цифри із багатьма нулями на ремонт труб, знову розведуть руками – на більше грошей не вистачає… А наших, кревних, на вас вистачить?

Махнувши рукою, представники фірми незабаром кинуть вмовляння і пропозиції. Скільки можна? Задоволеними залишаться лише чиновники – відкараскалися. А, може, і новомосковці, бо, кажуть, народ достойний своїх правителів…

Источник: Анна Чиндрова - Новомосковский информационный портал

Можливо, Вам буде цікаво

By