Чотири роки потому

Чотири роки потому


   31 июля 2014     1585
Незважаючи на надзвичайно складну ситуацію в Україні, трішки більше як за рік очікуються вибори до місцевих рад. Хтозна, як змінилося б життя нашого міста, якби до влади прийшов хтось із тих, хто планував бути господарем Новомосковська. Для всіх респондентів, колишніх кандидатів у мери, з якими вдалося зв’язатися редакції, ми підготували шість однакових запитань. Відповіді на них пропонуємо вашій увазі.

1.Яку участь в житті міста ви брали останні чотири роки?
2.Як оцінюєте роботу діючої міської влади?
3. Чи плануєте балотуватися у мери міста на майбутніх виборах?
4. Як плануєте змінити життя в місті у випадку вашого обрання?
5. Ваше ставлення до того, що відбувається зараз в Україні.
6. Яку останню книгу ви прочитали?


Іван Семенко:

1. Чесно кажучи, жодної громадської діяльності у Новомосковську я не вів, оскільки одразу після виборів виїхав із міста у інший регіон України. Працюю і живу зараз далеко від Новомосковська.

2. Незважаючи на те, що мене відділяє більше тисячі кілометрів від рідного краю, я цікавлюся тим, що відбувається у місті. Епізодично знаю про сьогоднішню ситуацію. Що стосується оцінки влади, то однозначно можу сказати, що вона ніяка. Бо досягнень особливих нема за роки роботи. Через непорозуміння з депутатським корпусом важко зробити щось значуще для міста. Як відомо, самотужки будинок не побудуєш. Але заради громади, якій кожен, хто обирався у всі гілки влади, давав певні обіцянки, треба забути про власні амбіції, і шляхом переговорів вирішувати життєво необхідні питання.

3. Балотуватися на наступних виборах я не збираюся. Один раз спробував, але чи то я не був готовий, чи не було суспільного запиту на мою програму... Тож випробовувати долю в плані керівництва міста більше не буду.

5. Щодо ситуації в країні, то вона надзвичайно важка. Продовжується неоголошена війна, яка вимагає великих і економічних, і людських ресурсів. Але це єдиний шанс, подарований нам долею на зміни в країні. І ми маємо ним скористатися! Безумовно, боляче, що ціна оновлення– людські життя. Але по-іншому нічого не вийде. Свобода вимагає жертв. Але я впевнений, що ми переможемо у цій війні. Коли? Цього ніхто не може спрогнозувати...

6. Скажу чесно, не читаю останнім часом книжки. Все більше слідкую за новинами. Намагаюся нічого не пропустити у світі останніх подій.



Юрій Карачевцев:

1. Я займався різного роду питаннями. Серед останніх – проблема з бажаючими заробити гроші на роботі місцевих кладовищ. Почали з Кулебівки, зараз ситуація покращується в усьому місті. Самим довелося проганяти тих, хто незаконно вимагав з людей гроші. Також я разом з іншими активними громадянами доклав зусиль до створення депутатської комісії з розслідування діяльності міської влади і депутатів.

2. Якщо за п’ятибальною шкалою, то на трієчку. Є, безсумнівно, певні досягнення. Але всі вони перекреслюються непоступливістю міської влади, скажімо, у питанні сміттєзвалища. Нас лякали тим, що у разі його закриття сміттям завалить усе місто. Ось уже кілька місяців звалище не працює, і в Новомосковську все в порядку. Якби це було зроблено ще два роки тому, то уже давно на ньому було б наведено лад, припинилося б загоряння сміття. Здоров’я городян має бути для міської влади на першому місці. Також, на мою думку, мають бути прозорішими витрати бюджетних коштів.

3. Ні, поки що такого у планах немає.

5. У мене складається таке враження, що подіями на сході країни намагаються відволікти увагу громадян. Все для того, щоб не могли послідовники Майдану контролювати діяльність нинішньої влади, яка залишилася такою ж, як і рік тому. Кращі українці гинуть на сході, а злочини, скоєні владою, замовчуються, винних не карають.

6. Книгами відволікаюсь я в основному на відпочинку. Серед прочитаного останнім часом – «Судьба человека» Шолохова, проза Пушкіна, читав книги про медицину, цікавився темою колабораціонізму. У кожній книзі можна знайти паралелі із сучасністю, кожна по-своєму цікава, а перечитуючи навіть давно знайомі речі, кожного разу відкриваєш щось нове.



Дмитро Глущенко:

1. Якщо говорити про бізнес-проекти, то я умовив своїх французьких партнерів переєструвати київську компанію, що займається випуском утеплювачів із льону, в Новомосковську – для того, щоб сплачувати податки тут. Якщо ж говорити про нові соціальні проекти, то зараз я беру активну участь у загальнонаціональному проекті щодо впровадження у школах предмету «Сімейні цінності». Ми вже пройшли чималий шлях: розробили програму і методичний посібник, у минулому році цей предмет було впроваджено факультативно по всій Україні. Одночасно проводиться підготовка спеціалістів з цього предмету, за моєї ініціативи Новомосковськ було включено у програму.

2. Мені не хочеться нікого оцінювати. Я сам був у владі і знаю всі складнощі роботи. Одне я зрозумів завдяки роботі у Нікополі – завдань, які не можна вирішити, в принципі не існує. Взагалі мені здається, що вся нинішня діюча влада скоріше «недіюча». І це типова ситуація для країни в цілому. На жаль, багато хто іде до влади не для служіння народу, а для вирішення своїх проблем – фінансових і особистих. Це люди, які не відбулися у житті, і таким чином самостверджуються, компенсуючи власні недоліки.

3. Одним з основних мотивів моєї участі у виборах було бажання розібратися, як працює муніципальна система, чи можна керувати нею ефективно. Також я задавався питанням: чому, отримавши владу, людина так сильно змінюється. Завдяки роботі на посаді заступника мера у м. Нікополь я всі відповіді отримав. З’ясував, як якісно керувати містом і зрозумів, що не влада псує людину, а людина – владу. Адже сама влада – це лише інструмент, проблема полягає у вихованні людини. А основа виховання закладається ще у родині. Також для себе зробив висновок, що у владу треба іти для того, щоб служити. І це не пафос, просто в іншому випадку це не буде якісною роботою. Що ж таке «служіння» у даному випадку? Людина має відбутися у всіх сенсах, мати гармонію у родині. А це значить бути хорошим батьком, уміти забезпечувати свою сім’ю фінансово. Вона також не повинна займатися оперативним керуванням бізнесу, не мати кредитів. Найголовніше ж – бажати служити. На сьогодні я займаюся оперативним керуванням бізнесу, маю певні зобов’язання перед партнерами, я розвиваю нові цікаві проекти. Все це мені дуже подобається, і я зараз не бачу можливості виходу з цього процесу. І що важливо – зараз я не знаходжуся у стані служіння.

4. Насправді, навести лад у місті не так складно. Звісно, за наявності бажання і уміння. Зараз важливо створити таку систему, за якої, незважаючи на конкретні особистості на посадах, влада працюватиме ефективно. А зробити це можливо лише за умови створення громадянського суспільства – іншого шляху я не бачу. Ми маємо бути відповідальними за те, що навколо себе створюємо.

5. Те, що відбувається у країні, я хотів би перш за все проаналізувати без емоцій і трохи з іншого ракурсу. Адже все, що зараз відбувається, – це наша спільна заслуга. Це результат нашої безвідповідальності та рабської психології. Нас дуже довго влаштовувало, що нас обкрадають на всіх рівнях, брешуть, знущаються. Наша лінь і небажання критично мислити, вникати у те, що відбувається, призвели до цього всього. Я також неодноразово говорив, що ані східний, ані західний вектор для нас не є виходом. Зараз ви самі бачите, що одні нас убивають, а інші висловлюють «надзвичайну стурбованість». Я бачу вихід у побудові незалежної сильної держави зі здоровим націоналізмом. Лише тоді ми будемо сильними, з нами будуть рахуватися.

6. Я постійно і багато читаю. Як правило, одразу кілька книг – духовну літературу і спеціалізовану. Останні, що закінчив, «Трансерфинг реальности» Зеланда и «Стартап без бюджета» Малковіца. Вважаю, що чоловік повинен постійно розвиватися у всіх відношеннях…

Записали Тамара Харківських, Анна Чиндрова


На сайте работает система проверки ошибок. Обнаружив неточность в тексте, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter.


(голосов: 1)


Хотите всегда быть в курсе последних новостей и событий Новомосковска? Подпишитесь на рассылку обновлений!

Новомосковский информационный портал

Возможно Вам будут интересны и эти новости


  • æ
  • é
  • ä
  • è
    55