Віра

Віра


   13 марта 2009     1421
Давненько це було.
Теплого квітневого дня дід з онуком йшли на катер, щоб дістатися до дачної ділянки. Треба ж привчати малого до землі! Припікало. Хлопцеві захотілося пити.
- Сергійку, давай зайдемо до собору, там є капличка з джерельною водою, - промовив дід, а сам подумав: - заразом і духовно підкріпимось.
По соборній території поважно походжав святий отець, наче щойно зійшов з картини Репіна - благородна сивина викликала довіру.


- Святий отче, - мовив дідусь, - вибачте, що потурбували вас. Захотів онук водички, а я подумав, заодно покажу йому на іконостасі святих, імена яких подібні іменам онука, його батька Андрія та його діда».
- Чого ж, можна, - охоче відповів отець. Потім прискіпливо поглянув і спитав: - А ви якої віри?
- Батьки, діди і прадіди були православні, то й ми цієї віри, бо без віри не можна жити, - відповів дід і додав: однак я поважаю віру будь-яких людей і будь-якого народу - Бог то єдиний!
- То ви штунда, - голосно вигукнув святий отець.
- Штунда то й штунда, - згодився дід. - Можна увійти до храму?
- Можна, заходьте, я вам все покажу і розкажу, - мовив отець.
Тут він став показувати і розказувати про святих з таким запалом, що, здавалося, гординя розпирала його груди. І раптом він сказав: Я Біблії не читав, я все знаю з практики.
Наступила дзвінка тиша. Дід з онуком остовпіли і озирнулися: чи ще хто чув?
Навпроти іконостасу йшла жвава торгівля церковним приладдям.
- Святий отче, а хіба можна в Божім Храмі торгувати? - спитали дід з онуком.
- Я людина маленька, спитайте нагорі, - відповів отець.
- Вони подивилися вгору, куди вказав отець, - на них дивився з ікони Спаситель…
- Дідусю, а у Христа сльозинка котиться по щоці?! - спитав вражений онук.
В цей час знову дзенькнула монета…

Святий отець квапливо попрощався з надто цікавими відвідувачами і пішов в один із темних кутків храму: там на нього чекали прихожани, що прийшли домовитися про відспівування небіжчика. Було чути шелест грошей…

Дід з онуком вийшли із храму. - Невже правду говорив В'ячеслав Чорновіл, що церква - це теж ринок?, - вертілось в голові у діда.
- Дідусю, чого ти такий сумний? - спитав, бігаючи навколо онук.
- Ходімо, дитино, швидше звідси, попливемо на свою «фазенду» та низенько вклонимось Землі-годувальниці і будемо щоранку стрічати Сонечко.


На сайте работает система проверки ошибок. Обнаружив неточность в тексте, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter.


(голосов: 1)


Хотите всегда быть в курсе последних новостей и событий Новомосковска? Подпишитесь на рассылку обновлений!

Дід Михайло з м. Самарі, що на ріці Самарі, Січеславщина

Возможно Вам будут интересны и эти новости


  • æ
  • é
  • ä
  • è
    55