fregat
Звільнилося місце для достойних

Звільнилося місце для достойних


   11 декабря 2014     2702
Новомосковськ став одним із останніх міст, де минулих вихідних було демонтовано пам’ятник Леніну. Біля скинутого вождя пролетаріату зібралися як прихильники знесення, так і їх опоненти, котрі у різний спосіб висловлювали свої думки. Ми вирішили ознайомити читачів із декотрими з них, щоб зрозуміти, як вплинула ця подія на наших земляків.

Олександр Степанович, директор підприємства:
– От мені незрозуміло: люди, які знесли пам’ятник, – хотіли його прибрати чи розтрощити? Зрозуміло, що змінюється епоха, а з нею – і герої та вожді. Але треба все робити у цивілізований спосіб. Он зняли ж Кірова по-людськи, і його постать не викликає ніякого негативу в городян. Це ж пам’ятник! Треба не пам’ятники ламати, а змінювати свідомість людей. Точно більше користі буде.

Раїса Миколаївна, пенсіонерка:
– Ми проти – кажу від себе з чоловіком і від мешканців усього нашого під‘їзду. Це пам’ятка архітектури. Люди багато працювали для того, щоб його встановити, їхню працю треба поважати. Та й взагалі, кожен повинен знати свою історію, і молодь також. Чому тоді не прибирають пам’ятники іншим, хоча б тому ж Петру Першому? Ні-ні, ми категорично проти.

Людмила Георгіївна, юрист:
– Для мене Ленін асоціюється з усіма фюрерами світу! Тому знесення символу авторитаризму вважаю цілком закономірним. Те, що його таким способом прибрали... А по-іншому не вийшло б. Вже ж було рішення про демонтаж, але комуністи разом зі своїми адептами не прибрали його, аби десь поставити у тихому куточку, щоб молитися до нього. Тож лише такий спосіб виявився дієвим. Особисто я задоволена, що, нарешті, над містом не висить ця важка постать «домокловим мечем».

Світлана, у декретній відпустці:
– Все досить неоднозначно. По-перше, я вважаю, що таким постатям як Ленін, а також бюстам інших радянських «деятелей», місце у музеї. І я розумію тих людей, які позбавляються цих пам’яток радянської спадщини у своїх містах – для них це дуже символічно. Але в той же час я не хочу, щоб у нас відбувалася підміна понять, коли «нове» для українців обмежується лише поваленням пам’ятників. Зникнення ідолів з площ наших міст повинно бути наслідком тих змін, які відбуваються в державі, а не уособлювати у собі ці зміни. Поки що особливих перемін я не відчула у своєму житті, але вірю, що вони настануть.

Олександр Олегович, стоматолог:
– Я вважаю, що воювати з пам’ятниками можуть лише бідні духом. Про який європейський вектор розвитку можна говорити після цього? З таким вандалізмом треба закінчувати. Це стосується і закидування депутатів у сміттєві баки. Я не вважаю такі дії ефективними. У свій час я пишався тим, що на відміну від Москви, де у свій час знесли пам’ятник Дзержинському, у Дніпропетровську все залишилося незмінним. Тепер і ми опустилися до рівня «нижче нікуди».

Іван, підприємець:
– Бачив, що на постаменті, де стояв вождь комуністів, написали: «Бандера не пройдет!» От і думаю собі, в якому дрімотному стані знаходяться наші люди, що досі не розуміють, що відбувається. Звісно, що у нашому регіоні Бандера не може бути героєм, і ніхто на цьому не наполягає. А от знати історію України було б варто кожному, хто живе у державі. Та ні, ми вперто не хочемо її вивчати. Легше керуватися гаслами, не розуміючи їхні значення. Я наполовину росіянин, виріс у Криму, але коли ми приїхали з мамою-росіянкою жити на Новомосковщину – батьківщину мого тата – вона дуже швидко вивчила українську мову. Для мами вона стала другою рідною. Треба сказати, що у моєму дитинстві у Новомосковську більше говорили українською. Зараз не так часто почуєш співучу солов’їну у громадських місцях. Прихильники радянського союзу захищають же російську мову в Україні... От і пам’ятник Леніну – символ подібного маразму.

Інна Василівна, інженер:
– Вважаю, що пам’ятник вождю пролетаріату мав би стояти, як докір тому, що ми самі будували 70 років. Колись на цьому місці була квітуча клумба, а після встановлення Леніна площу «закатали» в асфальт... Багато людей підтримує мене, вважаючи, що пам’ятник нікому не заважав. Якщо ж говорити про негативну енергетику... навряд чи щось зміниться після його руйнації.

Наталка, менеджер:
– Мій чоловік каже, що давно варто було позбавити місто цього символу пролетаріату. Я теж так вважаю, але сьогодні не це головне, і не треба під час війни зіштовхувати людей із різними поглядами.

Ярослав: журналіст:
– У цій ситуації мене найбільше непокоїть позиція молоді, яка не хоче думати, розвиватися. До того ж, і тих, хто зносить, і тих, хто захищає пам’ятник. Ніхто не хоче думати, як жити далі, немає розуміння ситуації і конкретного бачення зміни країни. І це сумно.

Валерій Григорович, пенсіонер:
– Пам’ятаю, як на цей символ комунізму збирали гроші у школах міста, організаціях, підприємствах та закладах. Як кажуть, всім миром будували. А виявився Ілліч дутим – звичайною шкаралупою із недорогого сплаву... Час змінюється, і змінюються герої. Сьогодні треба вшановувати тих, хто захищає нас від агресії сусіда, жертвуючи своїм життям заради майбутнього України. От для них і звільнилося місце.

Валентина Петрівна, вчитель:
– Для мене цей пам’ятник – символ тоталітаризму. І не гоже йти до європейської сім’ї з подібним вантажем, якого давно позбулися в Європі. Можливо, не в такий спосіб. Але тут вже прихильники вождя винуваті. Треба було самим прибрати свого ідола, і як у країнах Балтії встановити десь у тихому куточку. Вважаю, що на звільненому місці має стояти пам’ятник Тарасу Шевченку, Великому Кобзареві, совісті нації, який на сьогодні знаходиться на задвірках. І площу треба перейменувати, щоб нічого не нагадувало про радянське минуле, а швидше приживалося нове, світле, обнадійливе.

Олена Павлівна, фармацевт:
– Навіть не знаю, ніколи про це не думала. За радянських часів бюсти і пам’ятники Леніна стояли у кожному мікрорайоні, біля кожної державної будівлі. Завжди вважала, що це занадто, тож згодна з тим, що їх треба поприбирати, щоб очі не муляли. А от якщо залишився один на все місто, то треба залишити, адже це уже давно не ідол, а просто історія. Якою б вона не була, але вона наша.

Софія, старшокласниця:
– Я не «за» і не «проти». Не надаю, чесно кажучи, такого великого значення цій події. Але я за зміни! Як ми прибираємо у своїх квартирах, так треба прибирати і в своєму місті. Старий мотлох треба викидати і на його місце ставити щось нове. От і замість ленінів я б хотіла бачити щось сучасне, гарне, що прикрашало б моє місто. От і все.


На сайте работает система проверки ошибок. Обнаружив неточность в тексте, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter.


(голосов: 2)


Хотите всегда быть в курсе последних новостей и событий Новомосковска? Подпишитесь на рассылку обновлений!

Новомосковский информационный портал

Возможно Вам будут интересны и эти новости


  • æ
  • é
  • ä
  • è
    55