Чужому навчаймося, й свого не цураймося

Чужому навчаймося, й свого не цураймося


   18 февраля 2010     4060
У неділю, 21 лютого, світ відзначатиме Міжнародний день рідної мови. „Не можна завдати народові більшої шкоди, аніж забравши у нього його мову”, — писав Е.Кант. Мова – це більше, аніж засіб спілкування, бо ми мислимо словами. Вона ідентифікує народ і кожного з нас.
В Україні мовне питання сьогодні як ніколи актуальне. Політики саме мову використовують як засіб привернення виборців на свій бік у своїх передвиборчих обіцянках. Тому напередодні свята ми вирішили поцікавитися у новомосковців про те, яку мову вони вважають своєю рідною.


Юлія Павлівна, медик:
- Для мене рідна мова російська, хоча я українка. Я закінчила російську школу, але коли треба, то «балакаю» і українською. І розумію добре обидві мови. Складнощі виникають лише під час оформлення паперів – не дуже розуміюсь на діловій українській мові. Нашим дітям значно легше – вони навчаються українською, тож у них проблем з нею не буде.

Світлана, домогосподарка:
- Я вважаю рідною українську мову, та і як інакше, адже я українка! Хіба можна, навчаючись, працюючи та створюючи сім’ю в цій країні, не знати її мови?! Мені соромно за тих, хто цього не розуміє і не хоче розуміти, стверджуючи, що мову їм «нав’язують». В таких випадках хочеться відповісти – то не живи тут, не отримуй пенсію чи зарплатню, а їдь туди, де тебе приймуть за «свого»... Одним словом, запроданці.

Анатолій Іванович, пенсіонер, працює сторожем:
- Хоч я і українець, і розмовляю вільно обома мовами, російська мені ближча. Для 60% наших громадян російська мова є рідною, їх уже не перевчиш і не зміниш. Я вважаю, що країні потрібні дві мови, як у Канаді. А чому б ні? Яка людині зрозуміліша і легша, такою хай і розмовляє.

Олена, мама у декретній відпустці:
- Моя рідна українська, хоч я не вмію розмовляти цією мовою. Якось так вийшло, що вся родина російськомовна. Але я б із великим задоволенням спілкувалася українською, та соромно – бо розмовляю страшенним суржиком. Вважаю, що в країні повинна бути лише одна мова – українська. Хоча не проти буду, щоб дитина, як підросте, розмовляла російською – їй так буде легше, адже це мова більшості. Як не прикро, але це факт.

Ніна Миколаївна, пенсіонерка:
- Я сама росіянка, народилася у Костромській області. Тридцять років ми мандрували з чоловіком просторами СРСР, аж поки осіли тут. Але так уже звикла до української мови, що навіть не помічаю, якою мовою до мене звертаються – хоч сама спілкуюсь російською. Адже я більшу частину життя говорила саме так, вчилася російською мовою. От мої онуки вже краще знають українську, ще й мене весь час виправляють, говорять, що слід казати не «укрАинский», а «украИнский». Взагалі, з повагою ставлюся до обох мов.

Костянтин, шеф-кухар:
- Для мене рідна російська, тому що я розмовляю лише цією мовою. Просто навчався у російськомовній школі, і якби не дружина, яка спілкується українською, то зовсім би її не розумів. Вона і досі пояснює мені деякі слова, які лунають з екрану телевізора, а читати українською я так і не навчився. Але мені українська мова подобається, адже посідає друге місце в світі за милозвучністю, хотілося б щоб і мої діти спілкувалися українською. Вважаю, якщо в наших школах викладатимуть лише державною, то з часом і вся країна «українізується». Я лише «за».

Лариса Сергіївна, диспетчер:
- Для мене українська мова рідна, але зручніше суржиком розмовляти, що більшість і робить. А от читаю і сприймаю інформацію я краще російською мовою. Зізнаюсь чесно – українську мову не люблю, хоч і кажуть, що вона гарна і таке інше. Не знаю, але та мова, яку нав’язують, мені не подобається.

Наталія Олександрівна, продавець:
- Для мене обидві мови рідні – і спілкуюсь, і пишу, і читаю однаково і російською, і українською. Не можу обрати ту чи іншу, тому вважаю, що в країні повинні бути дві мови. Все одно ж одне одного добре розуміємо, то нехай людина не ламає себе і спілкується так, як їй більше подобається. В мене в родині всі розмовляють як хочуть, але ми навіть уваги не звертаємо, адже головне не мова, а сама людина.

Надія Іванівна, пенсіонерка:
- Моя мама була росіянкою, тато – поляком. За паспортом я українка, але розмовляю російською – вона для мене і легша, і гарніша. Українська мова складна, ї хоча мені подобається, як нею розмовляють мої онуки і просто знайомі, сама я не україномовна. Може, я і не права, не буду стверджувати, але люблю більш за все російську мову.

Анатолій Лукич, юрист.
- Без мови немає народу, – сказав український класик. І це правда. Подивіться, що робиться у Білорусі, де всі розмовляють російською. Я там гостював, із цікавості попросив говорити зі мною їх рідною мовою – а вони не знають її зовсім! І кого не питав, ніхто не розмовляє білоруською! Кажуть, що того, хто говорить рідною, називають націоналістом. Ось так сумно. Аби з нами такого не трапилось. За останні роки всі звикли до української державної, і наші діти та онуки не матимуть проблем не лише з українською, а і з англійською, німецькою, іспанською. Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. «Чужому навчаймося, і свого не цураймося,» – сказав Великий Кобзар. Давайте слідувати його заповіту.


На сайте работает система проверки ошибок. Обнаружив неточность в тексте, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter.


(голосов: 1)


Хотите всегда быть в курсе последних новостей и событий Новомосковска? Подпишитесь на рассылку обновлений!

Опитування провели Т. Харківських, А. Чиндрова

Возможно Вам будут интересны и эти новости


  • æ
  • é
  • ä
  • è
    55