Згуртованості міських чиновників подеколи можна позаздрити – дружною челя…, вибачте, родиною зібрались вони минулого четверга у приміщенні міськрайонного суду, щоб заслухати вирок по кримінальній справі, яка інкримінувалась «хрещеному батькові» міста.
Ті, кому довелося того дня звертатися до міської ради, марно вишукували слуг народу у її кабінетах. Всі чиновники та найбільш наближені до мера депутати пішли підтримати «князя» у суді. Вболівальників було так багато, що усіх не могла вмістити зала, і декому довелось більше двох годин стояти. Звісно, для міського голови місце знайшлося – дерев'яна лава, незручна і не така м'яка, як шкіряне мерське крісло.
Віктор Літвіщенко звинувачувався по двох статтях Кримінального Кодексу України: ч.1 ст. 364 – Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам…, та ч.3 ст.365 – Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень…
За ст. 365 ч.3 міський голова був виправданий, оскільки рішення про нарахування надбавок (70% від окладів) заступникам та начальникам відділів міської ради та виконкому було прийнято колегіально на сесії міської ради.
Що стосується другої статті, то органами досудового слідства дії В. Літвіщенка були кваліфіковані як навмисне використання посадовою особою службового становища в інтересах третіх осіб всупереч інтересам служби…
А щоб читачам було зрозуміло, нагадаємо, що мова йде про виділення земельної ділянки гр. А. Гесяну на площі Перемоги, звідки заради будівництва магазину (нині «Телефончик»), було перенесено пам'ятний знак воїнам 195-ї Стрілецької дивізії.
У вересні 2002 року більшість депутатів не підтримала рішення про виділення вказаної земельної ділянки , але В. Літвіщенко ветував це рішення, тобто призупинив його дію (треба ж було його протягти будь-якою ціною), тому через два тижні з'явилось нове, перефразоване так, що депутати не зрозуміли, за що голосують, і, без обговорення, більшість віддали голоси «за».
В результаті Віктор Іванович таки домігся свого, земельна ділянка, яка стала каменем спотикання, дісталась гр. Гесяну.
Прокуратура міста Новомосковська, вбачаючи склад злочину у діях міського голови, порушила кримінальну справу проти чиновника.
Щоб не втомлювати читача подробицями справи, скажемо, що суддя Новомосковського міськрайонного суду Д. Городецькмий зачитував 2,5 години. Згідно рішення суду В. Літвіщенко визнаний винним за ст.364 ч.1. і йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати керівні посади в органах місцевого самоврядування та державної влади строком на 2 роки.
На підставі ст.75, 76 КК України В. Літвіщенко був звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 1 рік, з покладенням на нього обов'язків повідомляти органи карно-виконавчої системи про переміну місця проживання чи роботи.
На підставі ст.49 КК України В. Літвіщенка від покарання звільнено за строком давності.
Тобто В. Літвіщенко винний, у відношенні нього судом призначено покарання, але за строком давності він звільнений від покарання.
Але, незважаючи на таке, здавалось би, виграшне для нього рішення, В. Літвіщенко пішов із зали суду засмучений. Хоч не покараний, але засуджений. На біографії «вічного» поставлено жирну пляму, від якої неможливо відмитися.
P.S. Вирок винесено, але він вступить у силу через 15 днів, якщо засудженим не буде подано апеляцію…
