Досить хвалити один одного… Сором…

Наприкінці квітня у Новомосковській міській раді відбулися «громадські слухання». Так цей захід назвав міський голова, ініціатором якого сам і виступив. Дійсно, згідно закону України «Про місцеве самоврядування» Віктор Іванович може бути ініціатором проведення громадських слухань: це право посадової особи. Захотілось поінформувати міську громаду – і так має бути. От тільки хід підготовки і проведення цих слухань пересічному новомосковцю не дуже зрозумілий.

Давайте поглянемо, як Закон трактує поняття «громадські слухання». Громадські слухання – це форма участі громадськості в здійсненні повноважень місцевого самоврядування, метою яких є ознайомлення громадськості міста з позицією міської влади і актуальними проблемами міста та отримання від мешканців міста пропозицій та зауважень з цих питань у формі безпосереднього спілкування.

Зважаючи на таке тлумачення Закону, проведений захід на «громадські слухання» не тягне. І ось чому.

По-перше, міський голова одноосібно вибрав приміщення для проведення слухань (зала міської ради має близько 200 місць), аби не допустити на слухання мешканців міста, здатних задавати питання. У залі ж були лише запрошені, хоча, згідно Закону, у слуханнях мають право брати участь члени територіальної громади без будь-яких обмежень. Тож право громади було проігноровано. Не було місць…

Звіт голови затягнувся аж на 3 години, тож дехто вже не приховував позіхань, і від постійного вживання займенника «я» совісним людям ставало якось не по собі.

По-друге: всі виступаючі на заході заздалегідь підготувалися до виступів, і переважно були підлеглими Віктора Івановича, які високо оцінювали роботу міського голови. Та й заохочував їх до цього секретар міської ради своїми підказками: «Говоріть по темі, оцінюйте роботу Віктора Івановича!» Ну у кого повернувся б язик сказати щось всупереч? Вони й оцінювали, як вимагає того влада. Але все-таки голова одного з квартальних комітетів не витримала і заявила на всю залу: «Досить, закінчуйте хвалити один одного… Сором…»

По-третє. Ніяких пропозицій, зауважень щодо покращення роботи міської влади ніхто з виступаючих не висловив – і безпосереднього спілкування у голови міської ради та виконавчого комітету не відбулося. Та присутні добре розуміли, що спілкування і не потрібне В. Літвіщенку. Він навіть боявся його. Недаремно жінку, що висловила зауваження, одразу посадив на місце, пообіцявши вислухати окремо у себе в кабінеті. Головне, аби все пройшло згідно запланованого сценарію.

Підсумовуючи сказане вище, хочу дати декілька порад міському голові.

Вікторе Івановичу, не так страшно, що перші громадські слухання у Новомосковську не вдалися. Так буває, що перший млинець «комом».

Важливо у цій ситуації, аби ви зробили правильні висновки. Бо виглядали ви, скажу відверто, жалюгідно.

А все тому, що оточили себе людьми, не здатними сказати вам жодного слова правди, які не вміють (чи бояться) висловити власну думку (відмінну від вашої). Вони говорять лише те, що ви хочете чути. А це веде до занепаду, безладу, руїни. Адже розумний сказав: «Одна голова добре, а дві – краще». Було б добре, якби ви з цих «громадських слухань» винесли для себе життєвий урок.

Можливо, Вам буде цікаво

By