Ніколи легко не жилося пересічному громадянину нашої держави. А після так званої світової кризи і тим паче. Чи не найбільше потерпають мешканці села, які часто не мають можливості заробити копійчину. Тоді, як кажуть, крутяться, як можуть. На жаль, не всі способи заробітку є законними, і про це треба пам’ятати завжди.
Мешканка одного з селищ Новомосковського району громадянка М. підробляла тим, що виготовляла на продаж самогон. У народі цей алкогольний напій добре знаний, особливо тим, що є дешевшим за горілку, що продається з прилавків магазинів. Але дешевизна і якість – речі не сумісні. На щастя, правоохоронні органи зуміли зупинити незаконний продаж, доки не сталося з випивохами якоїсь біди. Громадянці ж М. довелося заплатити чималий штраф.
Такі гроші продажем самогону швидко не компенсуєш, тож тепер порушниці закону треба картати лише саму себе.
С. Грицай, помічника Новомосковського міжрайонного прокурора
Злочин завжди залишається злочином. Але інколи сам злочинець перетворює його на комічну cитуацію, яка, втім, для нього завжди закінчується однаково – справедливим покаранням.
Двадцятишестирічний Андрій, мешканець одного з селищ Новомосковського району, задумав пограбувати сховище для зберігання добрив одного з місцевих господарств. Це було не досить складно. О четвертій годині ночі Андрій власноруч відкрив в’їзні ворота сховища і вивіз звідти 25 мішків добрив. Для цього грабіжнику довелося докласти чималих зусиль. Адже до своєї садиби він перевозив награбоване на велосипеді – по кілька мішків за раз. Але за іронією долі саме під час останнього перевезення йому трапився мішок з діркою. Тож Андрій просипав стежину з міндобрив до самого двору. А агроному та начальнику охорони, які вранці помітили пропажу, довелось лише піти слідами злочинця.
Щиросерде розкаяння та відшкодування нанесених збитків сприяли тому, що Андрій відбувся лише одним роком випробувального терміну.
Ю. Меюс, помічника Новомосковського міжрайонного прокурора
