Самолет возведен в 1985 году в честь 295 авиационной дивизии и находится в самом центре города Новомосковска на главной его площади.
К 5.00 22.09.1943 тесным взаимодействием 195-ой и 20-ой стрелковых дивизий при поддержке 295 –ой авиационной дивизии г.Новомосковск был освобожден от немецко – фашистких захватчиков, которые хозяйничали в нем два года.
В ходе боев за город было уничтожено до двух батальонов противника. Захвачено трофеи: автомобилей – 15, тягачей – 20, орудий и минометов – 13. Высокую цену соединения – освободители заплатили за изгнание из родного города фашистских захватчиков. По неполным данным, 200 воинов навечно остались в земле Новомосковщины, ныне их имена увековечены в памятниках, в названиях улиц и переулков города.
За успешные боевые действия при освобождении города, проявленный при этом героизм приказом Верховного Главнокомандующего 195-ой сд присвоено почетное наименование «Новомосковская», а доблестные воины 195, 20 гв. стрелковых и 295 авиационно-истребительной дивизий награждены орденами и медалями Родины.
Завершив освобождение нашего города, 195-я, 20-я гв. стрелковые дивизии и 295 авиадивизия продолжили свой боевой путь по освобождению Левобережья и Правобережья Днепропетровской области. В последующем они приняли активное участие во всех сражениях 2-го и 3-го Украинских фронтов.
Что говорят местные эксперты:
Памятник 295 авиационной дивизии в виде самолёта МиГ-21 находится в самом центре города Новомосковска на главной его площади. Я считаю данный памятник местной достопримечательностью и визитной карточкой города.
Красивый памятник. В самом центре города. Ряжом хорошая транспортная развязка, самолёт настоящий, только переделан под памятник. Масштаб 1:1.
Визитная карта города, однако вокруг стоит обратить внимание на тротуары и озеленение. Место транспортной развязки на Днепр и по району.
Скупі рядки біографії Анатолія Олександровича Сильвестрова. Народився у 1910 році в Казані у робітничій сім’ї. З 14 років почав працювати – спочатку учнем кочегара на пароплаві, потім учнем токаря. Країна в ті роки лише створювала вітчизняну авіацію і в її ряди направлялися найбільш мужні й витривалі. І вже невдовзі Толя – курсант Оренбурзької школи військових льотчиків. Потім з відзнакою закінчив школу командирів, став льотчиком-винищувачем.
Уже після війни в одному з інтерв’ю нашій газеті дружина Анатолія Олександровича згадувала: «Одного разу, у 1937-му, сказав: «Їду в службове відрядження». А куди й на який час – промовчав».
Не знала тоді Ганна Іванівна, що командир ескадрильї винищувачів в жаркому небі Іспанії бився з фашизмом у складі інтернаціональних військ. Додому повернувся з двома орденами Бойового Червоного Прапора і іменним годинником особисто від Долорес Ібарурі – лідерки іспанських республіканців, авторки гасла «No Pasarаn!» (Вони не пройдуть!), озвученого під час битви за Мадрид, а також фразеологізму «Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах!»
Початок війни проти СРСР Анатолій зустрів на Далекому Сході в посаді заступника командуючого винищувальною армією. Дружина пригадувала, що якраз тоді у чоловіка почало боліти серце. Але він вперто рвався на фронт. Свого добився, був направлений командиром 295-ї винищувальної дивізії, сам не раз піднімався в небо – в особистій книжці пілота, що зберігається в сімейному архіві, значиться 11 збитих особисто ним ворожих літаків. Всього за роки служби налітав 3205 годин, з них 2267 – у бойових польотах.
У вересні 1943-го 295-а авіаційна дивізія прикривала з повітря піхоту, що наступала на новомосковському напрямку. З наказу Верховного Головнокомандуючого Й.Сталіна від 23.09.1943 року: «В боях за визволення від німецьких загарбників міста Ново-Московськ показали зразки бойової виучки і вміння маневрувати 195-а стрілецька дивізія полковника Сучкова, 295-а авіаційна дивізія полковника Сильвестрова. В ознаменування досягнутих успіхів надалі ці з’єднання іменувати: 195 Ново-Московська стрілецька дивізія, 295 Ново-Московська винищувальна авіаційна дивізія».
Дивізія дійшла з боями до Будапешта й Відня, 12 льотчиків з її складу стали Героями Радянського Союзу.
На фюзеляжах літаків 295 авіадивізії можна було бачити написи: «Смерть німецьким окупантам!», «Кров за кров, смерть за смерть!». Але були й інші написи. Так, на кошти, зібрані колгоспниками Новомосковського району одразу після звільнення Новомосковщини від нацистів, був виготовлений винищувач Ла-5Ф, який поповнив бойовий склад дивізії. Літак назвали «Ново-Московський колгоспник». Як писала наша газета, «представник трудящих Новомосковщини Михайло Суденко передав його в дивізію полковника Сильвестрова, яка брала участь у звільненні нашого міста і району. Одержати літака доручили льотчику, Герою Радянського Союзу Борису Петровичу Онуфрієнку (на знімку третій зліва у верхньому ряду – ред.) Літак щойно приземлився у своїй частині».
Після війни Анатолій Сильвестров переїхав з сім’єю в місто, яке звільнював і яке припало йому до душі затишком, спокійним і розміреним плином життя. Протягом 14 років він скромно працював у паросиловому цеху на трубному заводі, нічим не намагався виділитися серед товаришів, не вип’ячував ніде своїх заслуг.
Помер у 1961 році після третього інфаркту, похований на Перевалянському кладовищі. У ті дні “Новомосковська правда” писала: «Виявляючи особливу повагу, робітники підприємства виготовили і встановили на його могилі обеліск із неіржавіючої сталі».
Рішенням міської ради одній із вулиць Новомосковська, що знаходиться в районі залізничного вокзалу, присвоєно ім’я визволителя. А в 1970 році Сильвестрову та ще двом пілотам його дивізії присвоїли звання «Почесний громадянин Новомосковська». Ці льотчики – Герої Радянського Союзу Анатолій Іванович Володін та двічі Герой Радянського Союзу Микола Михайлович Скоморохов. Скоморохов під час війни командував ескадрильєю, яку називали «Мисливцями за «Мессерами» – такими асами повітряних боїв були наші пілоти. Щоб вручити стрічку «Почесного громадянина», делегація з Новомосковська спеціально їздила в Москву, до Військово-повітряної академії ім.Ю.Гагаріна, начальником якої був на той час маршал авіації Скоморохов.
22 вересня 1973 року, на честь 30-річчя звільнення Новомосковська, до нашого міста з’їхалися з різних куточків країни 12 легендарних ветеранів 295-ї авіадивізії. Найбільше зустрічей у них було по школах міста.
У стрімкому злеті в самому центрі Новомосковська на постаменті завмер літак – то пам’ять новомосковців про подвиг авіаторів-визволителів з дивізії А.Сильвестрова. Його встановили до 40-річчя Перемоги у 1985 році. А на площі Перемоги тоді з’явилася пам’ятна стелла.
Пам’ять років нескінченна й безстрокова…
