Ми чуємо тебе, кобзарю, крізь століття…

Возвеличу отих рабів німих,

Я на сторожі коло їх поставлю слово…

(Т. Шевченко)

День народження Великого Кобзаря – вікопомна дата, яку внесено до світового календаря знаменних і пам’ятних дат ЮНЕСКО для відзначення у всьому світі. 9 березня 1814 року Україна подарувала світові Генія, Поета, Пророка, який відкрив буття українців, і завдяки якому скарби української душі повноводною рікою влилися у загальний потік людської культури.

Минають роки, десятиліття, але товща часу не в змозі притупити гостру актуальність його слова для кожного з наступних поколінь. Вся його велика спадщина: поезія, проза, мистецтво, – усе пронизане любов’ю до України, до людини. Геній Тараса Шевченка надзвичайно широкого діапазону. Він був не лише поетом, а й не менш талановитим драматургом, прозаїком, філософом, етнографом, великим художником та непересічною особистістю.

Третє століття виходять у світ його книги. Перші переклади творів поета, зокрема російською мовою, з’явилися ще за його життя. Понад сотню перекладачів – популяризаторів Шевченка живуть у різних куточках планети. Так, слово Кобзаря могутньо лунає більш ніж на 100 мовах світу. Шевченко належить до когорти народних поетів, яких знає всесвітня література. Його поезія відзначається простотою, природністю, і про що б не писав Великий Кобзар, в центрі його уваги – проста людина.

Сьогодні, як ніколи, шевченківське слово живе, воно співзвучне із сьогоденням. Нам потрібні його твори, де він розмірковує над долею України і наголошує, що кожному українцеві треба жити інтересами Батьківщини, не шукати щастя на чужій стороні, «щоб не остався сиротою з святими горами Дніпро». Його думка про державу: «в своїй хаті своя правда, і сила, і воля», – відповідають нашій дійсності. Шевченко закликає задуматись про сенс людського буття: «Нащо живем? Чого бажаєм?» І сам дає відповідь. Працюючи на благо України утвердимося, процвітатимемо разом з нею «роботящим умам, роботящим рукам, перелоги орать, думать, сіять, не ждать і посіяне жать»!

У нашому місті не заведено ходити до пам’ятника Кобзареві молодятам. Городяни, поспішаючи на міський ринок, не зупиняються біля погруддя велета нації. Але у день його народження тут таки збираються новомосковці на небагатолюдний мітинг і згадують Тараса «не злим, тихим словом», співають пісень, декламують його вірші, покладають квіти.

Минуть віки, відшумлять класові битви, забудуться війни, а Шевченко – син гіркого і суворого віку залишиться взірцем для нових поколінь.

Можливо, Вам буде цікаво

By