“Валієвського” хлiба може не бути…

Після публікації у нашій газеті інформації про неподовження договору оренди підприємцеві Інглабу Валієву до редакції стали звертатися не лише стурбовані жителі міста, котрі купують «валієвський» хліб, а й підприємці, які переймаються і своєю долею. Дехто схильний вважати, що руками депутатів почалося так зване «полювання на неугодних», і Валієв став першим у цьому списку.

Пересічні новомосковці обурені таким рішенням депутатів через те, що багатьом хліб Валієва чи не єдиний нагадує смак давно забутого духмяного буханця, в якому, за словами пекарів, немає штучних домішок, а лише натуральні продукти.

Готуючи матеріал, ми побували на виробництві, спостерігали за процесом випікання хліба, поспілкувалися із працівниками пекарні, керівником, а також розпитали покупців біля кіосків із хлібом, чому вони обирають для себе саме цю випічку.

Перше, про що просили працівники підприємства міську владу – не залишати їх без роботи. Практично всі вони, а це близько 20 чоловік, працюють тут із 1997 року, з моменту відкриття пекарні, тож залишитися сьогодні на вулиці для них перспектива не найкраща.

Звісно, що всі працівники задоволені умовами роботи і не нахваляться своїм керівником, котрий навіть у найскрутніші часи не розраховувався продукцією, а винаходив можливість і виплачував людям зарплату. А це дорогого варто, адже добробут і стабільність кожної родини залежить від наявності роботи.

То що ж сталося, чому під загрозою опинився один із найдобросовісніших та порядних підприємців міста? Кому ні з того ні з сього знадобилося колишнє приміщення пральні та харчоблоку дитсадка «Журавушка», а нині господарчої будівлі ЦПР? У 1997 році, за словами Інглаба Валієва, претендентів привести до ладу закинуте приміщення бажаючих не знайшлося, і він «розгрібав» ці руїни власними силами. Приміщення і сьогодні потребує ремонту, і частково це робиться, але через невизначеність на майбутнє немає сенсу вкладати кошти у те, що завтра у тебе можуть відібрати. Та й працювати в умовах невпевненості важко.

"Валієвського" хлiба може не бути...Хоча в жодної із контролюючих інстанцій претензій до виробника немає: всі перевірки підтверджують, що виробництво хліба відповідає необхідним стандартам. Потужності пекарні невеликі, та й виготовлення хлібобулочних виробів без додавання штучних домішок вимагає чимало часу. На виробництві не застосовують розпушувачів, які в рази скорочують процес виготовлення хлібобулочних виробів.

За всіма інсинуаціями навкруг його пекарні підприємець вбачає невидиму руку конкурентів, котрі будь-яким способом намагаються знищити його бізнес. Шкода, що у цю схему потрапили деякі депутати, руками яких робиться нечесна справа – практично знищується бізнес людини, яка забезпечує робочими місцями новомосковців, сплачує податки до місцевого бюджету та є меценатом, що не залишається осторонь життя міста. Це підтвердять і ветерани, і малозабезпечені, а Центр позашкільної роботи взагалі існує лише завдяки Інглабу Валієву.

За словами колишнього очільника вказаного закладу, а сьогодні – начальника управління освіти міськвиконкому Наталії Іванівни Падашулі – вона не розуміє, чому такими непоступливими були депутати минулої сесії із внесеного нею на розгляд проекту рішення про подовження договору оренди, адже кошти від неї, а це в середньому близько 1300 гривень на місяць, надходили на рахунок ЦПР (фінансово самостійного підрозділу), його розвиток. І за десять років роботи на посаді директора ЦПР, і під час роботи на сьогоднішній посаді та співпраці із меценатом Наталія Іванівна каже лише хороші слова на адресу Інглаба Валієва, адже до сьогоднішнього дня він так і залишається опорою та підтримкою Центру позашкільної роботи.

– Безвідмовний, щирий, добрий, він постійно надає допомогу ЦПР, виділяє кошти на інші господарчі потреби. Без його підтримки цей заклад просто перестане існувати, оскільки на його розвиток у бюджеті не вистачає коштів.

На наступну сесію міської ради Н. Падашуля знову готує рішення, яке визначить долю «домашньої» пекарні Інглаба Валієва.

Висловив підтримку підприємцеві і керівник Школи джур ЦПР Михайло Гладуш, адже небагато представників бізнесу чи влади роблять сьогодні такі щедрі внески дітям. Козачата мають змогу брати участь у всіляких змаганнях, і, в першу чергу, завдяки підтримці І. Валієва. Крім безпосередньо хлібобулочної продукції, діти отримують вагому фінансову допомогу.

Вервечка черги, що вишикувалася біля одного з кіосків Інглаба Валієва, підтверджує сказане вище. Люди, що спішать додому з роботи, із задоволенням купують смачні буханці із натуральних продуктів.

Олексій Іванович:

– Такого хліба у місті просто немає, нехай не ображаються інші виробники. А якщо хтось боїться конкуренції, то нехай вчаться працювати так, як цей підприємець. Що тут можна сказати – важко вижити в наш час чесним виробникам.

Катерина, молода мама:

– Після смачних пирогів моєї мами «валієвські» булочки – найкращі, і лише продукцію цього виробника я даю своєму синочкові. Що стосується хліба – то він надзвичайно смачний: не розсипається, не черствіє, а пахне так, як пахли у дитинстві буханці, які пекла моя бабуся у селі…

Ніна Георгіївна:

– Чому я купую саме цей хліб? Тому що смачний, саме такий, як у радянські часи по 16 копійок купували. Завжди свіжий, не черствіє, пахне справжнім пшеничним духом, навіщо ж забороняти підприємцеві працювати?

Юлія:

– Я давно купую цей хліб, він найсмачніший серед великої кількості хлібобулочних виробів, які пропонують нам інші виробники. Як я зрозуміла із газетної статті, підприємець може зупинити виробництво. Шкода, що деякі депутати міськради не враховують думки людей. Хочеться, щоб нас не позбавляли права вибору.

Можливо, Вам буде цікаво

By