Мова – стрижень людської совісті

Я на сторожі поставлю Слово Т.Г. Шевченко.

У Каневі, на могилі Тараса, 9 березня наш Президент В. Янукович, гарант Конституції, підтвердив сказане у ст.10 про те, що в Україні, де проживає близько 80% українців, державною мовою була, є і буде українська.

Та інакше і не може бути.

І мені здається, що до 10 ст. Конституції нічого не треба ані додавати, ані прибирати. Її просто треба виконувати.

І не тільки Президенту, а й депутатам усіх рівнів, держслужбовцям усіх рівнів влади, керівникам установ, підприємств, навчальних закладів пам'ятаючи, що інакше накази, постанови не будуть мати юридичної сили.

Та й всім нам – українцям (етнічним українцям, німцям, росіянам, білорусам, болгарам, полякам, гагаузам, грекам, євреям, татарам, грузинам, азербайджанцям та іншим народам України) треба піклуватися про чистоту державної мови, її престижність. Та про яку чистоту і престижність мови можна говорити, коли вчитель української мови говорить літературною українською лише на уроці, а, вийшовши з класу, спілкується російською, а то й взагалі суржиком.

Я повністю солідарний з думкою Президента про те, що треба виконувати і підпункти 10 статті Конституції. І не тільки. А й європейську Хартію про підтримку мов національних меншин.

Щодо російської, то тут окрема розмова. Увага їй приділяється більша, ніж в радянські часи. Погляньмо навкруги. Радіо, телебачення, газети, побут — все майже виключно російською. На мою думку, до розпаду СРСР українська мова була в більшій пошані. Тепер і в селі, осередку української мови, більше спілкуються російською.

Напередодні шевченківських днів у Дніпропетровському національному університеті студент із Мозамбіку Мойзес правильно і грамотно розмовляючи українською, читав вірші Тараса Шевченка. Звертаючись до присутніх, іноземець сказав: «Я ще краще говорив би українською, якби вона звучала навколо…».

Я повністю підтримую Президента, що ці мовні перекоси треба виправляти.

І всі ми повинні долучитися до цієї роботи, пам'ятаючи, що Слово – Мова – це стрижень людської совісті.

Народ без рідного Слова – народ без совісті.

Можливо, Вам буде цікаво

By