Поет слова, пензля, спiву…

Є такі особистості в нашій історії, які вбирають у себе живу душу народу, стають невід’ємною частиною його життя. Такою постаттю для нас, українців, є Тарас Григорович Шевченко, культовий символ українства, поет та художник, пророк…

Переступивши поріг третього тисячоліття, ми усвідомлюємо, що маємо національні самостійність, самосвідомість, мову, культуру, ментальність, волю до здійснення національної мети, національну державу. Нарешті відчуваємо себе не натовпом, що змушений жити на певній географічній території, а народом, спільнотою громадян. Ми продовжуємо змінюватися і розвиватися, ми відчуваємо себе справжніми господарями на своїй рідній землі, про що мріяв колись Тарас Григорович.

Шевченко — центральна постать не лише в історії української літератури, а й у всьому культурному житті України. У Шевченкові ми і зараз бачимо нашого сучасника і соратника, він дорогий, близький нам своїм немеркнучим словом, бо слово це звеличує красу боротьби і перемоги, виховує найкращі людські почуття, закликає народи світу до дружби і творчого співробітництва.

Великого Кобзаря справедливо називають поетом слова, пензля та співу. Під впливом його живописного слова в нашій уяві постають яскраві картини, образи, а саме слово звучить, як пісня. Тому й належить він до числа наймузичніших поетів світу. Тож не дивно, що переважна більшість поетичних творів Шевченка дістала друге, музичне життя. На тексти й мотиви «Кобзаря» композитори створили сотні музичних творів. Засобами малярства, графіки, скульптури образ Шевченка та героїв його творів змалювали сотні митців.

9-го березня Україна вшановувала свого сина, святкувала 198-у річницю з Дня народження Кобзаря, а наступного дня в церквах служили панахиду за його душею. Повсюди проводилися шевченківські дні, скрізь звучало Тарасове слово, а у Новомосковську 9 березня біля погруддя поета городяни читали вірші, співали пісень, керівництво міста виголошувало промови, згадували гордість нації, як він і заповідав: «…не злим, тихим словом…».

До пам’ятника Тарасу Григоровичу, як символу вдячності та шани, було покладено живі квіти.

Можливо, Вам буде цікаво

By