Берегиня (Оберега) – найстародавніша українська богиня добра і захисту людини від усякого зла. З прийняттям християнства берегиня трансформується в Божу Матір. Сьогодні ми називаємо берегинями видатних, неординарних жінок, особистостей, котрі своїми здобутками прикрашають суспільство. Чи є такі жінки у нашому славному Новомосковську? Безперечно, є. Про одну з таких і піде наша мова. Це Емма Олексіївна Шаповалова.
Вона народилася у далекому туркменському містечку Мари, що стоїть серед пустелі на перетині Каракумського каналу і річки Мургав. Після війни батьки переїжджають у село Зайцево Синельниківського району, де вона і почала навчатися. У 1959 році дівчина стала студенткою українського відділення філологічного факультету Дніпропетровського державного університету. Навчали дівчину ті ж самі викладачі, котрі вчили і формували світогляд і талант Олеся Гончара, який на той час уже був знаним, всесвітньо відомим літератором, керівником спілки письменників України. На Емму, натуру творчу, налаштовану на боротьбу за своє місце під сонцем, таке сплетіння з долею яскравої особистості склало доленосне враження. Безперечно, воно надихнуло її на сумлінне навчання, активну життєву позицію.
На останньому курсі Емма Фурса поєднала свою долю з Шаповаловим Григорієм Тихоновичем. Відтоді вона стала Шаповаловою. В любові та злагоді вони прожили разом понад 40 років.
Після закінчення ДДУ молода сім'я Шаповалових переїздить до Новомосковська, де у 1965 році Емма Олексіївна почала працювати вчителькою у початкових класів 3-ої школи, а згодом і заступником директора школи. Дуже скоро виявилися її неабиякі педагогічні здібності. У 1968 році її запрошують працювати методистом новомосковського методкабінету. З того часу ім'я Емми Олексіївни стає широко відомим, а справа народної освіти в школах нашого міста отримує відчутний поштовх до кращого. За покликом серця до практичного шкільного життя у 1974 році уже із званням „Відмінник народної освіти” Шаповалова стає вчителькою української мови і літератури 18-ої школи. Маючи схильність до наукової праці, вона водночас починає навчання в аспірантурі рідного університету. У 1978 році їй присвоюють звання „Учитель – методист”. Відтоді досвід роботи Шаповалової широко пропагують і поширюють по всій Україні. У 1980 році Емма Олексіївна нагороджується медаллю ім. А.С.Макаренка.
У 1981 році починається розквіт наукової праці. Шаповалова розроблює нові, науково обгрунтовані методи і прийоми вдосконалення ефективного проведення шкільного навчання. Свої методичні розробки вона публікує у фаховому журналі Міністерства освіти „Українська мова і література в школі”. В той же час у журналі „Радянське літературознавство” виходять критичні рецензії на твори українських поетів і прозаїків. Таких публікацій тільки за 1981 – 87 роки і тільки у вказаних журналах вдалося виявити більше 20. Скільки було публікацій в газетах та інших журналах може встановити тільки дуже прискіпливий дослідник. Можна припустити, що їх було понад 50.
Цілком природно і закономірно, що Емма Шаповалова блискуче захистила дисертацію і здобула вчений ступінь кандидата філологічних наук. За всю багатовікову історію Новомосковська вона стала першим і поки єдиним науковцем-філологом такого рівня.
Здавалося б – вершина підкорена, можна і перепочити. Та ні. Емма Олексіївна рішуче йде вперед і далі. У 1987 році вона видає посібник для вчителів „Формування почуття прекрасного на уроках літератури”. Ця праця тиражем 20 000 примірників розлетілася по всій Україні і за її межі в українські діаспори. У 2001 – 2002 роках публікує декілька сценаріїв літературно – мистецьких вечорів, бере участь і здобуває перемоги в конкурсах з методики впровадження новітніх технологій навчання.
У 1988 році Шаповалова очолила міське відділення товариства „Просвіта”, котре з дня свого заснування, 8 грудня 1862 року, сприяє укріпленню та поширенню на теренах України і в українських діаспорах української мови, культури, літератури та духу національного відродження українства.
Не гладенько текло життя цієї шанованої жінки. Час від часу вона отримувала болючі удари долі, втрачаючи одне за одним близьких їй людей. Трагедії загострили відчуття болю і пробудили струни душі. Вони починають звучати – і у творчої, всебічно обдарованої особистості відкриваються нові схильності. Шаповалова заглиблюється у вир поезії. У 2005 році публікує добірку віршів „Болем душі і серця”. У 2007 – „У світі краси”. У 2008 році багатопланову працю „Патріот, що за любов таврований”. У 2009 році поему „Петро Калнишевський у Новомосковську”. У її творчому надбанні вже сім збірок творів, її ліричні, вишукані поезії звучать піснями у виконанні хору Палацу металургів.
Підростаючому поколінню є з кого брати приклад життєвої сили, працездатності, служінню справі і людям. Новомосковську є ким пишатися.
З нагоди ювілею щиро вітаємо нашу колегу – вельмишановну Емму Олексіївну. Бажаємо їй подальших творчих здобутків, міцного здоров'я, злагоди, побутового комфорту!