У світлі сьогоднішніх подій таке явище, як жорстокість, проходить повз нас. Не до цього, здається. Аби шматок хліба був на столі. Турбуватися про тварин, як це роблять в Америці та інших розвинених країнах, у нас не прийнято. На тлі комунальних проблем доля бездомних тварин мало кого цікавить. Але… Не звертати далі увагу на зграї тварин, що бродять містом і становлять небезпеку для оточуючих, дорівнює злочину. Адже собаки ці з'явились не з нікуди. Колись їх завели амбітні господарі, а потім, не впоравшись з вихованням, просто викинули на вулицю. Особливо це стосується таких порід, як пітбультер'єр. Її володарем може бути лише дуже вихована, інтелігентна, культурна та відповідальна людина. Насправді ж, маємо те, що маємо.
Днями до газети звернулась мешканка міста, на очах якої загинув її улюблений собака – його загриз бездомний пітбультер'єр – який, вчепившись у жертву, ніколи не послабить «мертву» хватку.
Кінологи характеризують цю породу не як людиноненависника чи людожера. Його агресивність, за їх словами, спрямована лише на тварин та собак. Тим не менше, є випадки, коли жертвами цих собак стають люди, і що найсумніше – наші діти. Днями у одній із інформаційних програм показали жертву такої пригоди – від укусу бездомної тварини через втрату крові мало не загинув чоловік. Непоодинокі такі приклади і у нашому місті.
Що ж має статися, щоб наші можновладці звернули увагу на цю серйозну проблему і, нарешті, таки подумали, що треба терміново щось робити? Не займатись говорильнею, не влаштовувати дискусії, а робити конкретні справи! Про притулок для тварин годі і мріяти, хоча це було б цілком по-європейськи. Звичайно, для цього знадобляться кошти. І, як вдалося нам дізнатися, чималі.
Днями начальник КП НККП О. Громадський повернувся із м. Одеси, куди їздив за досвідом саме з цього питання. І ми вдячні Олександру Володимировичу, що погодився поспілкуватися.
– Одеса – не єдине місто в Україні, де діють спеціальні притулки для бездомних тварин. Подібні є у Вінниці, Харкові, інших містах. Звичайно, я був вражений побаченим. Цей спецзаклад нагадує швидше хорошу лікарню, та й то, у нас не всі мають такі умови.
Посудіть самі. Тварини, яких, крім власних машин притулку, доставляють ще чотири автівки комунальних служб міста, потрапляють у теплі, чисті, пристосовані для їхнього перебування приміщення. Кожну уважно оглядають, миють, надають медичну допомогу. Якщо потрібно, то й УЗД зроблять, потребуючих оперативного втручання прооперують. Ветеринарна служба налічує 5 працівників, всього ж у притулку працює 21 людина. Важливим моментом, на мою думку, є те, що собак тут стерилізують. Після цієї процедури вони практично втрачають агресивність, тому їх повертають назад у звичне середовище. Тих, що залишаються агресивними, після спеціальної підготовки віддають у хороші руки – і їх власники отримують добрих охоронців.
На кожну тварину у притулку витрачають 7 гривень на добу (у наших лікарнях – майже вдвічі менше), закуповуючи високоякісний корм американського виробництва. Чисті, нагодовані, доглянуті, всі мешканці цього острівка турботи почуваються у цілковитій розкоші й безпеці.
Тепер найголовніше. На здійснення цього задуму було витрачено 1,8 млн. євро, і інвестором будівництва зазначеного притулку для тварин виступив громадянин Німеччини. Це благодійна організація, яка господарює самостійно.
Звичайно, хотілось би подібний заклад мати і у нас, але ж ви розумієте, що за нинішніх умов знайти такі кошти вкрай важко, якщо не сказати – неможливо.
Я підготував керівництву міста детальний звіт про поїздку. Думаю, ми спільно вирішуватимемо, як нам бути далі. Хоча всі розуміють, що такого рівня з нашими можливостями навряд чи досягти.
Ми звернулись ще до одного керівника КП НККП, який безпосередньо курує питання бездомних тварин у місті, – А. Позднякова.
– Повірте, обов'язки, покладені на мене з врегулювання кількості бродячих тварин у місті, нелегкі. Ви ж знаєте, що люди у їх ставленні до собак поділяються на дві категорії: ті, хто постраждав від їх нападу, і ті, хто захищає цих тварин незважаючи ні на що. Тому спеціалістам, які займаються їх відловом, від останніх доводиться терпіти не тільки образи, а подекуди й відверте хуліганство. Але, незважаючи на такий негатив, тварини відловлюються, і з початку року з 350 залишилось менше 100. Для цього з бюджету було виділено кошти у розмірі 19 тисяч гривень, і до кінця року ми їх освоїмо. Однак це не врятує ситуацію. Адже собаки розмножуються, вченими вже доведено, що найбільше народжується представників тієї статі, якої найбільше було знищено. Тобто природа регулює популяцію тварин. Тож такий метод регулювання їх кількості не вирішить проблему. Але вона не безвихідна.
Необхідно на законодавчому рівні закріпити відповідальність господарів за своїх улюбленців. Треба кожному, хто заводить тваринку, брати на себе відповідальність про її подальшу долю. Купуючи цуценя, (а маленькі вони всі дуже потішні), не припиняти його любити і тоді, коли воно виросте, а не, натішившись, викидати його геть.
Для цього необхідно вести реєстр всіх домашніх тварин, куди буде занесено всі дані про домашнього улюбленця. Якщо ми дбатимемо про тих, кого приручили, то не існуватиме проблеми бродячих тварин. Треба ще з дитсадка та школи виховувати у дітей культуру поводження з тваринами.
І найголовніше. Необхідно побудувати спеціальну клініку, де б ветеринари займались паспортизацією, вакцинацією, стерилізацією собак, а її спеціалісти проводили селекційну роботу.
Вже сьогодні є подвижники, готові там працювати. А поки сподіваємось, що наступного року ми отримаємо необхідну суму з бюджету на врегулювання кількості бродячих тварин.
