Чи замислюємося ми над тим, що є навколо нас? Все, що оточує пересічного городянина на вулицях нашого міста. Більшість доріг, тротуарів, дерев, рідкісних газонів чи палісадників — все це, зазвичай, виглядає так, що складається враження, ніби воно тут існувало завжди і назавжди залишиться. Що має відбутися, аби чиновники усіх рівнів захотіли зробити нашу державу не лише багатою та ситою, а й красивою?
Невже їм приємно повертатися з відпустки, частенько з-за кордону, у такі занедбані міста? Звісно, вони призвичаїлись змушувати підприємців облагороджувати прилеглі території біля своїх офісів та крамниць, але як безглуздо це виглядає, коли між двома ділянками тротуарної плитки немає навіть асфальту. Правда, бордюри тут до травневих свят побілені… поверх товстого шару глини, бо самих бордюрів вже не існує! Під час проведення Євро-2012 іноземні туристи в деяких частинах нашої країни, мабуть, зможуть відчути себе в умовах перебування в Чорнобильській зоні відчуження.
За що отримують зарплатню чиновники, які відповідають за стан архітектури міста, і як вони разом із губернатором та президентом «будують нову Дніпропетровщину»? Навряд чи центральна і обласна влада бажають, аби периферія виглядала, як після війни. Не інакше, це саботаж. Насправді, це більш нагадує схему, коли якомусь підприємству спочатку допомагають збанкрутіти, а потім викуповують за копійки. Невже наше славне місто заслуговує на таке?
Мабуть, більшість городян досі асоціює поіменно міських чиновників із тим, що залишили вони по собі з радянських часів: алеї, житлові квартали, дитячі садочки…
А що нагадає новомосковцям про вчорашню та нинішню владу? Хіба що обрубки дерев, які вже рік лякають гостей міста, або темні двори та вулиці із розбитими дорогами та тротуарами. Водіям щодня доводиться згадувати недобрим словом дорожні служби, які тільки й можуть перед приїздом губернатора асфальт класти в свіжі калюжі. Перед травневими святами більше тижня водії влітали у ями підготовленої до ремонту дороги, а дорожники чомусь зволікали з проведенням робіт, створюючи аварійні ситуації.
Молоді мами із дітячими візочками пробираються розбитими тротуарами до дитячих майданчиків за півміста, тому що є вони далеко не в усіх дворах, і навіть мікрорайонах. Літні люди вулицю не можуть нормально перейти, оскільки висоту бордюрів наче навмисно підігнано під атлетичних спортсменів.
Роботу комунальників взагалі важко оцінити, тому що її майже не видно. Прибирання міста вранці — повний жах, адже саме тоді, коли новомосковці йдуть на роботу, комунальники, як за командою, дістають мітли та влаштовують «бурю в пустелі». А городяни цим дихають.
Ми всі задивляємося на Європу, де чисто, красиво, охайно. І не місцями, біля офісів та магазинів, а скрізь. Це ж все зроблено людськими руками і для людей. Чому ж ми не можемо чи не хочемо жити так само? Адже є приклади і докази того, що все це можна зробити і в нас. Ми вже писали про алею по вулиці Сучкова на дільниці від Літака до вулиці Червоноармійської, де порядком і красою опікується лише одна людина. Тож чому не можна примусити цілу армію комунальних працівників взяти приклад з цього чоловіка і почати працювати на результат, а не на галочку у табелі?
Після виборів міського голови новомосковцям було обіцяно облагородження частини центральної вулиці від магазину «Спорттовари» до самого Воронівського мосту. Обіцяно було, але «віз і нині там». Врешті-решт почалося наведення порядку вздовж набережної по вулиці Комсомольській — але і тут оголили засмічений берег та й кинули. Мабуть, дехто з міської влади і має бажання щось зробити, але ж вони мають розуміти, що поодинці ніхто з них не зможе осилити того, що наобіцяно мешканцям міста. Чомусь всі нарікають на бідність міського бюджету. Але ж всі, хто рвався до влади, знали заздалегідь, що керувати їм доведеться не Парижем, хоча Новомосковськ — не найбідніше місто. В Україні безліч міст, які не мають ані такої кількості підприємств, ані подібної інфраструктури, проте більшість з них виглядають набагато доглянутішими та більш красивими.
Тож, шановні чиновники, озирніться навкруги, знайдіть різницю між тим, як має бути і тим, що ви побачите, і зробіть висновки, адже ваші діти і онуки також хочуть жити в красивому місті.