Про підвищення цін на газ, електроенергію, які нам обіцяють, сьогодні не говорить хіба що лінивий. Вони лякають своєю неадекватністю у порівнянні з рівнем життя українців.
Зрозуміло, що зростання вартості газу та електроенергії потягнуть за собою не лише здорожчання продуктів харчування, транспорту, а й зростання вартості комунальних послуг. І хоч влада обіцяє субсидування населення, люди розуміють, що відшкодування не покриє нові тарифи. Пропонуємо до уваги читачів думки новомосковців з цього приводу.
Раїса Іванівна, пенсіонерка:
– Мене переповнюють емоції з приводу такого рішення. Знаю людей, які вже сьогодні хліба вдосталь не наїдаються. Як же вони платитимуть удвічі-втричі більше за комунальні послуги? З мінімальними пенсіями та мізерними зарплатами це неможливо! Люди просто не зможуть платити. Знаєте, яке зло бере, коли бачиш, як жирують одні та як не можуть звести кінці з кінцями інші. Чому простий народ має потерпати, а олігархи та можновладці наживатися? У одній із програм показували, як вже нинішні представники уряду крадуть у держави гроші, які ми не заробили, а позичили. Рахунок йде на мільярди гривень! То, може, треба змусити їх економити разом з нами і посадити на той мінімум, який має проста людина сьогодні, щоб до них дійшло, як можна сплачувати непомірні тарифи?
Світлана, перукар:
– Коли розпочалися розмови про те, що на країну чекає перебудова, я в принципі була готова до того, що життя ускладниться. І я навіть була б не проти збільшення тарифів, якби воно мало перспективи – покращення умов обслуговування, компенсування підняттям рівня заробітної плати чи щось подібне. Люди повинні бачити, що їхні, так би мовити, страждання в майбутньому будуть винагороджені. Але я не бачу жодних перспектив, я не бачу реформ. Мільярди продовжують розкрадати, а діри в бюджеті латають за рахунок простих людей. Поки що ми рухаємось по інерції – у когось ще є певні запаси, хтось ще не перелаштувався, але, я думаю, що осінь буде дуже важкою.
Дмитро Олексійович, пенсіонер:
– Я не бачу сенсу у піднятті тарифів. Просто найближчим часом перед людьми постане вибір – купити поїсти чи сплатити за тепло, квартплату. І людина однозначно не обере голодну смерть. А значить слід очікувати на те, що борги за комуналку будуть величезні. Не врятує і субсидія, ми вже мали таке сало в зубах. І що держава виграє? Звісно, можна прийняти такі закони, що людину позбавлятимуть за борги житла, пенсії чи роботи. Але ж це повне політичне самогубство…
Володимир Андрійович, викладач музики:
– Я добре пам’ятаю, як у свій час нам показували життя поляків, котрі у 90-ті роки могли собі дозволити купити одне яйце, одну морквину, кілька картоплин… Нам було не те що дивно, а й страшно, як можна вижити в умовах такої жорсткої економії. Але поляки повірили реформатору Бальцеровичу, затягли паски всі, не лише прості люди, а й керівники країни. І подивіться сьогодні на Польщу. Там навіть наші співвітчизники знаходять роботу, бо для поляка 500-800 доларів – невеликі гроші, і за таку зарплатню вони не хочуть працювати. Країна стрімко розвивається, покращується добробут людей… Так буває тоді, коли є консолідація всього суспільства, і не удаваний ура-патріотизм можновладців, а справжня любов до своєї Батьківщини. Тоді й терпіти можна, очікуючи на покращення.
Віталіна, адміністратор:
– У мене сусіди-алкоголіки мають борги з квартплати і опалення близько 5 тисяч гривень. Після підвищення тарифів вони як не платили, так і не будуть платити. То чому я маю відмовляти собі у всьому, щоб сплатити рахунки? Виходить, в цю ціну і боржників заклали? До того ж, всіх – і мільярдерів, і пересічних громадян.
Сергій, студент:
– Це просто жах, а не тарифи! Моя мама живе в селі, де роботи немає. Будинки великі, треба опалювати, за мізерні борги хати відрізають від світла, газу і води миттєво. Як вижити людям? Навіть до міста на підробіток не поїдеш, бо підняли ціни на проїзд. Невже влада не розуміє, що серед людей зростає така злість, що скоро слова «Україна», «незалежність», «європейський» будуть викликати лише ненависть? Шкода, але це так. Те, що не зміг зробити зовнішній агресор, зробить наш внутрішній ворог, – сьогоднішня влада.
Олександр Іванович, директор фірми:
– Обираючи нову владу, ми всі чекали на зміни на краще. Розуміємо, що війна внесла свої корективи у життя країни, і десь треба потерпіти, ділячись останнім із нашими захисниками на фронті, що моя сім’я періодично й робить… Але несподіванки у вигляді таких цін на комунальні послуги не очікував ніхто. Як можна сплатити за газ більше 1000 гривень на місяць, скажіть, будь ласка?! А жити на що: харчуватися, вчити дітей, лікуватися у разі потреби? Вважаю це геноцидом. Впевнений, що коли люди отримають перші платіжки за компослуги, народ не терпітиме, а піде питати до Кабміну, як вижити. Якщо вже й є така необхідність у підвищенні цін на газ, електрику, то треба індексувати й зарплати відповідно. Не можна так знущатися над власним народом, при такому ставленні й до соціального вибуху недалеко.
Марія, продавчиня:
– Мене дуже лякає майбутнє, бо маю маленьку дитину, яку треба одягати, годувати… А ще винаймаю квартиру, тому просто не уявляю, як сплачуватиму за житло після підняття тарифів. Навіть якщо відмовлю собі у всьому – не потягну. І йти мені нема куди, хіба що на вулицю. Зараз стала приймати заспокійливі ліки, бо вночі не можу заснути – все думаю, як вижити, наскільки доведеться дитину обділити. І певна, що я не одна така – люди зараз перебувають на межі істерики, а це дуже погано, коли ціле суспільство занурюється у прірву депресії.
Марина Володимирівна, юрист:
– Це називається – жити по-новому. Ще недавно ми вірили цьому гаслові, а тепер розуміємо, що життя на краще змінилося лише у купки багатіїв, які й так почувалися непогано. Якщо ж вони й втратили щось, то всі втрати сплатимо ми, простий народ, якому сьогодні й так непереливки живеться. Всі складнощі наші правителі звалюють на війну, яка, все більше впевнюємось, комусь дуже вигідна. Що стосується комунальних тарифів, то це міна уповільненої дії, і у бідному суспільстві подібна політика може призвести до невідворотніх подій…
