Багатостраждальним можна назвати шістнадцятий квартал нашого міста, до складу якого входять: вулиця та провулок Ціолковського, вулиця та провулок Ломоносова, вулиці Глінки та 8-го Березня.
Знаходячись практично у центрі міста, район підпадає до зони підтоплення, а його жителі щороку потерпають від повеней. І якщо депутата минулого скликання ще вдавалося хоч деколи побачити на кварталі, то сьогоднішні обранці, які потрапили до міської ради за партійними списками, і ока не кажуть до людей. Тож спитати нема з кого.
Проблема підтоплення почалася відтоді, як біля будинку №55а були збудовані приватні гаражі, що й порушило діючу дренажну систему.
У відповідь на скарги людей, які стали потерпати від підтоплень, у 90-х роках було побудовану перекачну станцію, яка невдовзі наказала довго жити, і місцеві чиновники не додумались ні до чого більш розумного, як збудувати таке собі рукотворне озеро, яке мало б зосередити в собі надлишки води, що заливали людські садиби.
У грудні минулого року на місці перекачної станції запрацювала важка техніка – трактори, бульдозери, закипіла робота не на жарт, а у людей з'явилася надія, що, нарешті, погреби та садиби стануть сухими. За три місяці було викопано величезний котлован з пологими краями, куди нашвидкуруч були кинуті бетонні плити, і замовники та виконавці, потиснувши один одному руки, розійшлися з миром.
Те, що зробили виконавці, назвати спорудою язик не повертається. Плити покладено криво-косо, вони не закріплені, і місцями розповзлися в різні боки. Навкруг цього об'єкту величезні вибоїни, будівельне сміття, терикони не розрівняного грунту… Безперечно, господарі так не роблять. Але ж незважаючи на це, споруду прийняли. Отримавши своє, підрядники ретирувались. По всьому видно, що і замовники, і виконавці залишились задоволеними. Останніх можна зрозуміти: отримали гроші за сяку-таку роботу, і ніхто не запитав, чому так неякісно та небезпечно для оточуючих зроблено об'єкт. Важко зрозуміти чиновників, котрі приймали споруду. Крім вже перерахованих недоліків басейн-озеро не виконало головного свого призначення – ліквідувати підтоплення так і не вдалося. Хіба що локально, лише у цьому місці, тож ефективності від нього – як кіт наплакав.
Щоб перевірити це, далеко йти не прийшлося. Буквально через дорогу у садибі навпроти ми побачили справжню Венецію – вода з городу підступала до самого помешкання та надвірних будівель. Звичайно, у погребі стоїть вода, сирість підточує підвалини будинку, і жити тут практично неможливо.
На одній із сесій міської ради одна з мешканок цього району, будинок якої визнано аварійним, просила надати родині квартиру взамін будинку, але депутати погоджувалися лише надати матеріальну допомогу… Змусити б їх пожити тут, особливо весною та восени, коли ноги тонуть у багнюці, а влітку – у пилюці. То яка користь від такого будівництва? Мабуть, для чиновників – ще одна «галочка», що зробили благо для людей, та й кошти освоїли. У зв'язку з цим хочеться процитувати міського голову В. Літвіщенка, який у ексклюзивному інтерв'ю одній із дніпропетровських газет вихвалявся, що побачивши на вулиці недопалок, зупиняє порушників, якщо ж не реагують, то наздоганяє, і пояснює «популярно». Може варто і своїм підлеглим пояснити, що викидати «на вітер» бюджетні кошти не просто халатно, а й злочинно.
Жителі шістнадцятого кварталу (та й прилеглих будинків-багатоповерхівок) отримали не користь, а головний біль. Адже рукотворне озеро глибиною близько трьох метрів може стати справжньою пасткою для дітей, які гуляють поблизу, і яких влітку воно вабитиме ще більше. Послизнувшись і опинившись у воді, вибратись звідти буде неможливо.
Біди поки що не трапилось, але це може статися в будь-який момент. І навряд чи хтось із чиновників відповість за таку жорстоку недбалість.
P.S. Ініціативна група кварталу звернулась за допомогою до депутата міської ради С. Мороза, який пообіцяв розглянути питання на найближчій сесії.
