„АРТЕК” НАЗАВЖДИ

«Сонце! Бажаю тобі усього найкращого! Ніколи не забувай про «Артек», а особливо про своїх вожатих, які тебе сильно люблять і ніколи не забудуть», – з таким підписом на спільному фото, а ще – з найсвітлішими спогадами повернулась Катя Браженко з чарівної країни дитинства, якої нема на жодній мапі, – міжнародного дитячого центру „Артек”.

Учениця 4-Б класу Новомосковської ЗОШ №6 отримала путівку до „Артеку” як дитина з багатодітної родини. Але було б несправедливим сказати, що тільки через це Катя побувала в Криму. Адже не по-дитячому розумна дівчинка має багато хороших рис і талантів.

– Катюша Браженко – відповідальна і старанна, – розказує про свою ученицю Ірина Леонідівна Балашова, її класний керівник. – Вона добре навчається, займається англійською мовою, танцями, малюванням. Катя – добра та позитивна дитина, хороший товариш, а також надійний помічник учителя – їй можна сміливо давати доручення.

Про тритижневий відпочинок у таборі Катя розповідає із придихом. Сонце, море, нові друзі, цікаві конкурси і гуртки, екскурсія до дельфінарію – тут, у рідному місті, все це тепер здається чарівним сном, після якого так не хочеться прокидатися!

– Спочатку я трохи хвилювалася, – розповідає Катя, – страшнувато було залишати маму з татом, братика з сестричкою і їхати так далеко. І перший день у таборі було якось не по собі. Але зовсім скоро я потрапила у вир цікавого табірного життя у складі 16-го загону дитячого табору «Лазурний». Там було дуже багато дітей з Житомирської, Київської, Черкаської, Харківської областей.

Дівчинка швидко знайшла собі друзів – у таборі, як на підбір, відпочивали дуже позитивні й талановиті діти. І Катя не може пригадати жодного випадку, коли б їй було тут незатишно. Окрім того, близькими людьми для кожної дитини стали вожаті, які виявились не просто хорошими старшими друзями, а й дуже життєрадісними і активними людьми.

Особливо сподобалась дівчині екскурсія до дельфінарію – діти змогли не лише поспостерігати різні вправи, які виконували розумні дельфіни, а ще й «порозмовляти» з ними. Улюбленці дітвори, за словами Каті, розмовляли на своїй мові без упину, викликаючи у глядачів масу позитивних емоцій.

Окрім постійних конкурсів і табірних ритуалів, діти також не забували про навчання – відвідували школу, де їм навіть виставляли оцінки.

З особливим задоволенням Катя відвідувала гуртки, особливо гурток фітодизайну. Дівчина зробила кілька робіт, які привезла додому. Крім того, отримала диплом за активну участь у роботі гуртка, творче натхнення та майстерність.

Двадцять один день пролетіли як один. І коли настав час збиратись додому, ні діти, ні вожаті не могли стримати сліз. – Весь автобус плакав, – розповідає Катя, – коли залишали «Артек».

По всій Україні роз'їхалися вчорашні артеківці, але пам'ять про цю вічну територію дитинства, безперечно, залишиться в їхніх серцях назавжди. Недарма слова „артеківської клятви” звучать так:

Придет пора прощанья – умчат нас поезда,

И станут расстоянья большими, как года.

Но клятву не забудем мы нашу никогда:

Артековец сегодня, артековец сегодня – артековец всегда!

Источник: А. Чиндрова

Можливо, Вам буде цікаво

By