Щасливим випадком – інакше не назвеш зустріч журналістів і начальника міськводоканалу В. Бодні на засіданні Ради ветеранів війни та праці м. Новомосковська. Чиновник прийшов на прохання ветеранів міста для того, щоб дати роз'яснення з приводу останнього підвищення ціни на воду, яка з 15 травня становить 7 грн. 90 коп за 1 кубометр. Таким чином, незважаючи на те, що досі зустрічі з В. Боднею годі було домогтися, представники ЗМІ все ж таки змогли почути відповіді на питання, що давно хвилюють мешканців нашого міста.
Володимир Миколайович розповідав довго і мляво, викликаючи неоднозначні емоції у слухачів, які насилу їх стримували.
– Досі витрати населення на воду покривали підприємства і бюджетні установи, – пояснив він. – 15 травня цього року було опубліковано Постанову Кабміну №400, у якій чітко було зазначено, що рентабельність нашого підприємства повинна становити не більше 12%, для бюджетних установ – до 15% (до цього 41%), інші споживачі – до 50% (досі – 158%). У зв'язку з цією постановою було зроблено перерахунок: для населення вода мала коштувати 5, 15 при рентабельності 5%. У свою чергу Дніпропетровський міськвиконком прийняв рішення про підняття вартості покупної води для нашого міста до 2, 11 грн. за кубометр (до цього 1,50 грн.). У зв'язку з цим водоканалом знову було зроблено перерахунки, узгоджені з інспекцією по цінах та антимонопольним комітетом, згідно яких вода для населення коштуватиме 6, 08 копійок плюс каналізація.
Таким чином, вода подешевшала для бюджетних установ та підприємців, а основний тягар уряд поклав на плечі українських громадян.
В. Бодня також наголосив – витрати водоканалу теж зросли. Якщо 53% з них – на покупку самої води, то 9,6% – на електроенергію, 9,1% – на послуги інших підприємств, таких як Новомосковський трубний завод, Новомосковськтепломережа, які в цьому році також підняли ціни на свої послуги. Інші відсотки – рентабельність, витрати на матеріали та ГСМ…
Для ветеранів, присутніх у залі, вміння чиновників аргументувати навіть найбезглуздіші свої дії, не новина, тож доповідача засипали запитаннями.
Ветеран НТЗ Г. Бондаренко зауважив, що у Дніпропетровську, де протяжність труб близько 20 кілометрів, ціна на воду вдвічі нижча, ніж у нашому невеликому містечку.
В. Бодня пояснив, що хоч у Новомосковську проходить лише 149 км труб, 80% з них мають стовідсоткову зношеність, але запевнив – господарство робить усе можливе для того, щоб витрати води були мінімальними – щороку замінюється близько 2 км труб. Окрім того, як зазначив чиновник, Дніпропетровськ має три власні водозабори, не рахуючи Аульського, а це теж багато важить. Чи можливо, щоб наше місто теж користувалося водою із власних свердловин? За словами того ж Бодні – ні, оскільки на один день новомосковцям потрібно 11 – 12 тисяч кубометрів води, а таких свердловин годі й шукати.
То невже у нашого міста немає перспективи? Повинно ж бути рішення, чи водоканал і далі випробовуватиме терпіння людей, безкінечно піднімаючи ціну на воду?
Начальник водоканалу відповів, що деякі намітки є – потрібно забрати водовід під управління міської влади , встановити спеціальні прилади для зменшення споживання електроенергії… Але чи будуть втілені у життя ці наміри – невідомо.
Не змогли присутні на зустрічі оминути увагою і інші, пов'язані з водоканалом, питання. Величезні черги у підприємстві – окрема тема. Соромно повинно було б бути начальнику міськводоканалу за те, що люди похилого віку розповідають про багатогодинні черги, непривітних диспетчерів і їх численні перерви та обіди, не враховуючи вже того, що з абонентами вони працюють лише три дні на тиждень.
Володимир Захарович Головач навів приклад – у Харкові вода коштує майже втричі менше, ніж у нашому місті та й сплачувати за неї дуже зручно. Абонент телефоном надає показання лічильників, а згодом йому надсилають квитанцію, де зазначена сума сплати, а при потребі зроблять всі перерахунки без абонента.
В. Бодня, який впродовж зустрічі нотував усі скарги і пропозиції, запевнив, що всі їх візьме до уваги. Але досвід підказує – такі наміри швидше за все залишаться декларативними, адже, як влучно сказав один із ветеранів, присутніх на зібранні – зараз працюють не за страх, не за совість, а лише абияк.
