Голос із щирого срібла

Микола Костянтинович Зеров народився 26 квітня 1890 року в містечку Зінькові на Полтавщині в сім'ї вчителя. По закінченню школи Зеров навчався в Охтирській гімназії, а з переїздом батьків до Переяслава майбутній поет перехо­дить до Першої Київської гімназії, де пробув до 1908 р. Цього ж року він вступає на історико-філологічний факультет Київського універси­тету.

Закінчивши університет у травні 1914 р., Микола Зеров їде вчителювати до Златопільської гімназії. Це була глуха провінція, з якої йому вдається вирватись аж у 1917 р., після чого він очолює секретаріат педагогічної ради Київської 2-ї Ук­раїнської гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства, також викладає тут латинь. У цей же час він починає активно виступати в журналі «Книгар», водночас пише вірші, займається перекладами, літературною критикою. У 1920 році вийшла перша книжка Зерова «Антологія римської поезії», де вміщені переклади творів Катулла, Вергілія, Горація, Овідія та інші.

У вересні 1923 р. він дістає посаду професора української літератури Київського інституту народної освіти, де працює до червня 1934 року. А у 1924 році вийшла книжка його оригінальних поезій «Камена».

Почалась відома дискусія 1925-1928 рр. Офіційна влада зви­нувачувала «неокласиків» у антипролетарських настроях. Зеров повністю відходить від літературно-критичної практики, припиняє публікувати свої вірші. З 1 вересня 1934 року йому заборонили викладати в Київському універси­теті, але залишили на кафедрі для наукової ро­боти. А з 1 листопада за наказом ректора Зеро­ва звільнено з посади.

На початку 1935 р. виїздить до Москви, де 28 квітня 1935 року його заарешто­вують у числі 28 діячів культури, звинувачених у тероризмі, якого насправді не було. На суді, який відбувся 1-4 лютого 1936 р. М.Зерову були висунуті звинувачення в тому, що він «входив до складу керівництва контрреволюційної організації, яка ставила пе­ред собою завдання знищення радянської вла­ди в Україні і створення буржуазної незалеж­ної української республіки», готував замах на Косіора й Постишева. За це він дістав десять років ув'язнення.

Дата його смерті довго залишалась невідо­мою. Тепер вона з'ясована. 9 жовтня при пере­гляді справи М.Зерову, М.Вороному, Б. Пилипенкові була винесена вища міра покарання. Розстріляли їх 3 листопада 1937 року.

Свічки і. теплий чад. З високих хор

Лунає спів туги і безнадії,

Навколо нас — кати і кустодії,

Синедріон, і кесар, і претор…

Як що вас зацікавили біографія і творчість М .К. Зерова, звертайтесь до МЦБ, яка знаходиться за адресою: вул. Комсомольська, 17б.

Можливо, Вам буде цікаво

By