У всякого терпiння є кiнець

Тим, хто працює у колективному підприємстві швейна фабрика «Пан-Ашир», не позаздриш. Змінюються власники, стають жорсткішими умови праці, але зарплата працівників тане, як сніг під весняним сонцем.

Колектив швачок – жінки. І порівняти кількість працюючих із тією, яка була за радянських часів, неможливо, з 3 тисяч їх залишилося трохи більше 100. Працюють тут, в основному, молоді мами, жінки передпенсійного віку… Перших влаштовує графік роботи, других – безвихідь, вибирати не доводиться у такому віці.

На підприємстві останні роки колектив не балували зарплатами, хоча продукцію наші новомосковські золоторучки шиють для європейських країн: на сьогодні для Австрії, незабаром для Франції. І коштує ця продукція у Європі недешево. Одна блузка – кілька сотень євро, як сказав нам виконуючий обов’язки директора Геннадій Богоявленський, а підприємство, за його словами, отримує за один виріб 40-50 гривень. Працівницям залишаються з цього пирога взагалі крихти – декілька гривень.

Ось така арифметика, хоча директор каже, що з цих коштів ідуть відрахування до бюджету, сплачуються послуги за газ, електрику і т. ін.

Проте працівниці скаржаться, що цілу зиму працювали у нетоплених приміщеннях, де температура ледве сягала 4 градусів тепла. У дублянках доводилося гаптувати дорогі вироби, які носитимуть європейські модниці.

Дивно, але жінки кажуть, що терпіли б і далі, якби й ті копійки, що тут платять (300 гривень у середньому), не стали затримувати.

З грудня люди не бачили своїх кровних, і нещодавно їм видали лише по 120 гривень!

У разі заборгованості споживача послуг за користування газом, водою, електрикою наступає кримінальна відповідальність. Але таке ж саме покарання згідно кримінального кодексу України (ст.175) чекає і на керівників, котрі затримують зарплату більш як на місяць. І виконуючий обов’язки директора про це знає. Та скаржиться на кризу, на недостатню кількість замовлень, мовляв, чим більше буде замовлень, тим більша буде зарплата…

Одним словом, складається враження, що людей просто дурять. Такого ставлення роботодавців до працівників, котрі працюють на їх збагачення, немає навіть у Китаї, де робоча сила вважається найдешевшою у світі. Там сьогодні профсоюзи вимагають мінімум 400 доларів для тих, хто одягає та взуває увесь світ.

На вказаному підприємстві люди вже не раз намагались заблокувати роботу, допоки не буде вирішено питання оплати праці, але у разі зриву відвантаження продукції керівництво покладає відповідальність на працівників. При такому ставленні до людей можуть і останні копійки забрати. Тому зривів тут не допускають, і як у зачарованому колі, все починається спочатку: кваліфіковані новомосковські швачки знову стають до роботи…

Наш приїзд на підприємство навряд чи вирішить проблему, ми лише її означили. Справа вчасної та повної виплати заробітної плати – це компетенція органів прокуратури, звідки ось уже два місяці працівники чекають відповіді на своє звернення. Поки органи, які за законом стоять на захисті прав громадян, реагують, люди втрачають віру у справедливість.

Достукатись до совісті роботодавців працівникам поки що не вдалося. Керівництво ж підприємства не гасить конфлікт, а продовжує випробовувати людське терпіння. А воно ж, як відомо, не безмежне.

Можливо, Вам буде цікаво

By