Театр… Що це таке?
Кожна людина це слово розуміє по-своєму. Хтось уявляє сцену та акторів, хтось – шалені оплески та славу, а для когось це друга сім’я. Саме така театральна сім’я є в Новомосковську. Це театральний колектив «Чіз» Центру позашкільної роботи.
Атмосфера тут дійсно, як у родині тепла, сюди хочеться повертатись знову і знову, друзі стають рідними, а другою мамою стала режисер – Олеся Юріївна Калітієвська. Вже чотири вистави побачили жителі нашого міста: «Кадиш», «А зори здесь тихие», «Ніч перед Різдвом», «Наша Золушка». Театр ще молодий, але шанувальники його вже добре знають і встигли полюбити.
Тут вчать найголовнішому: треба за будь-яких обставин залишатися людиною, самим собою, робити те, що відчуваєш, жити своєю роллю, сценою, театром. І тільки так! Бо інакше не матимеш натхнення, успіху, а глядач, подивившись виставу, скаже словами великого режисера Станіславського: «Не вірю!»
Всі учасники цього колективу дуже веселі, творчі та активні, тому часто беруть участь у міських заходах на різних святах. Колектив театру завжди радий новим учасникам – юнакам та дівчатам, які бажають розкрити свої таланти, наповнити дозвілля яскравими та незабутніми миттєвостями творчості, і головне – знайти нових добрих друзів!
Наталя Кравченко, вихованка старшої групи
театрального колективу «Чіз» Центру позашкільної роботи
Увлечение театром пришло ко мне, когда я узнала о театральной студии «Чиз». Придя на первое занятие, я долго переживала: а получится ли у меня стать участницей театрального коллектива? Но мои сомнения развеяла руководитель студии – добрая и отзывчивая Олеся Юрьевна Калитиевская. Может быть, моё первое занятие прошло не совсем гладко, но я собралась с мыслями и уже на следующем проявила себя лучше и заслужила похвалу режиссера. Однажды я увидела репетицию старшей группы – мне стало интересно, и я задержалась, чтобы досмотреть репетицию до конца. После этого мне тоже захотелось стать такой же раскованной на сцене, также уверенно себя чувствовать, научиться выразительно доносить смысл каждой роли зрителю. Я знаю, что актёру нужно уметь делать акробатические трюки – постараюсь научиться и этому. А еще есть сценический бой, искусство мимов – это тоже очень здорово. Пройдёт время – и я стану настоящей актрисой. А сейчас я представляю себя на месте разных героев, хочу ощутить все переживания, передать их зрителям, заслужить их аплодисменты.
Лена Бильчич, воспитанница средней группы
театрального коллектива «Чиз» Центра внешкольной работы
