У субботу, 22 червня, у роковини початку Великої Вітчизняної війни в 303 населених пунктах усіх регіонів України було проведено 418 масових та інших заходів з нагоди Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
До всіх меморіальних комплексів, братських могил, обелісків та пам’ятників прийшли нащадки визволителів, щоб запалити свічки та покласти квіти на знак вдячності за мирне сьогодення.
Вказані заходи відбулися й у Новомосковську, де також було вшановано загиблих героїв. Та по закінченню скорботного мітингу комуністи міста скористалися трибуною і купкою людей, що залишилися на площі, щоб повідомити городянам про створення так званого антифашистського комітету.
Новомосковськ і фашизм – словосполучення несумісне і абсурдне. Але комуністи пропонують бути пильними і не прогавити ворога! З ким збираються боротися і за ким пильнувати – загадка. Можливо, з тими, хто виборював незалежність України і є не псевдо-, а справжніми патріотами? Слухаючи «страшилки» про фашизм, вкотре спадає на думку, що ті чи інші партії час від часу використовують у своїх цілях святі для кожного українця теми, однією із яких є Велика Вітчизняна війна. Навряд чи знайдеться ще країна, яка винесла так багато горя під час фашистської навали і де так безсоромно спекулюють цим питанням. Наші сусіди-європейці щиро вшановують своїх героїв, відвідуючи обеліски та пам’ятники. І не влаштовують «танці на кістках» та істерики на військових темах. Нас, громадян, на жаль, часто використовують, натискаючи на болючі місця, і багато хто цьому піддається. Шкода. І прикро, що втягують у це й ветеранів, шанованих людей, які власним здоров’ям та нелюдськими зусиллями наближали перемогу. Їм би по-справжньому віддати шану, турбуватися про них повсякденно і згадувати не лише в День Перемоги.
Ми не знаємо війни, і це велике щастя для всіх. Тому маємо цінувати мир, берегти пам’ять про своїх визволителів і не піддаватися провокаціям, які ведуть до розбрату.
Мабуть, варто задуматися, для чого це робиться. Чи не для відволікання нас від проблем сьогодення, якими живуть пересічні громадяни і які не знайомі партійним вождям, бо вони занадто далекі від свого народу…
Тамара Харківських