Вічна шана і пам’ять

15 лютого – чергова річниця виведення радянських війск з Афганістану. Щорічно напередодні цієї дати віддається данина пам'яті та поваги воїнам, які загинули, виконуючи свої військові обов'язки. Біля їхніх могил лунають промови, звучать клятви, молитви. Майже в кожному українському місті і селі встановлено їм пам'ятники, пам'ятні знаки, у храмах служать по них панахиди. Афганська війна тривала з 25 грудня 1978 до 15 лютого 1989 року, тобто майже 10 років.

Серед радянських військовослужбовців загинуло 2572 українців (17,09% усіх втрат). Із 620 тисяч військових, які пройшли через Афганістан, 150 тисяч (24,19% загальної кількості) становили громадяни України, до того ж, за післявоєнний час (1989-2003 роки) від хвороб та від наслідків бойових поранень померло в два рази більше українських ветеранів Афганістану, аніж у роки Афганської війни. Усі вони виконували військовий обов'язок, ставши засобом реалізації чужої політичної авантюри, яку розв'язали керівники колишнього СРСР.

Нікого з нас не можуть лишити байдужими страшні цифри: кожний четвертий із майже 600 тисяч військовослужбовців, які брали участь у бойових діях в Афганістані, — наш співвітчизник, і кожний четвертий із тих, хто не повернувся з Афганістану, — також українець.

У понеділок біля пам’ятнику воїнам-афганцям пройшов загальноміський мітинг, під час якого, за традицією, було названо поіменно загиблих у Афганській війні новомосковців.

Виступили перед містянами представники влади і духовенства, учасники війни. До меморіалу було покладено квіти на знак вічної пам’яті про загиблих земляків.

Возможно Вам будет интересно

От