За Конституцією, Основним законом України, нам, громадянам, гарантовано свободу особистості, свободу слова, вибору, право на працю, відпочинок, освіту, безкоштовну медицину, нарешті, право на мирні протести. Ніби все так, як у цивілізованому світі, але як це все виконується в реальному житті, та чи не винні й ми в деякій мірі в зворотньому результаті…
Візьмемо спочатку для прикладу таке просте явище в нашому житті, як проїзд у громадському транспорті.
Отже, сідаєте ви в маршрутний автобус, показуєте посвідчення про право на пільговий проїзд (хочу зазначити, що всі, без винятку, пенсіонери мають право на пільговий проїзд), але вас змушують ще й у відеокамеру показати свій документ, аби довести, що ви дійсно людина похилого віку! Якщо ви, не дай Бог, через старечий склероз забули його, то, будь ласка, платіть за проїзд або вийдіть з автобуса! Тобто нас намагаються змусити прогинатися. Треба сказати, що до людей похилого віку у трамваях чи тролейбусах м. Дніпропетровська кондуктори навіть не підходять, не принижуючи їхньої гідності.
Наступний приклад. Верховна Рада прийняла зміни до Правил дорожнього руху і зобов’язала водіїв вмикати ближнє світло за межами населеного пункту. Штраф за порушення цих вимог складає близько 400грн. Мовляв, і в Європі такі правила. Але невідомо з яких причин забули забезпечити ці вимоги попереджувальними знаками чи то табличками при виїзді з населеного пункту: – Водій, включи ближнє світло!
Якщо замислитися, то не ми порушуємо правила, за які нас карають, а, в першу чергу, порушують наші права, за що, на мою думку, хтось має відповідати.
Кому з вас не доводилося купувати кадастровий номер на свою вже приватизовану ділянку землі? В яку копійку це обійшлося і скільки років тривало обивання кабінетних порогів? А чи знаєте ви, що кадастровий номер має бути виданий безкоштовно, до того ж в місячний термін згідно Постанови Кабінету Міністрів №749 від 18 серпня 2010 року. Як це і відбувалося у Запорізькій і Київській областях. І ці послуги має виконувати Управління земельних ресурсів, а не приватні фірми, яких у нас розплодилося безліч. Майте на увазі, що підпис голови земельних ресурсів і печатка, яка стоїть на вашому державному акті на приватну земельну ділянку, гарантують правильність його складання і складання технічної документації. І якщо вам починають морочити голову, що з межами вашої ділянки щось не так, то це не ваша вина, а вина тих, чиї підпис і печатка стоять на вашому акті.
А чи знаєте ви, що повірка водолічильників – не ваша справа? Працівники водоканалу зобов`язані прийти до вас (попередньо узгодивши), зняти його, повірити, прийти встановити чи замінити іншим своїми силами і за свій рахунок. Про це сказано в Законі «Про метрологію і метрологічну службу», який набрав чинності 1 січня 2005 року.
До речі, з цього приводу маю досвід. Минулого року у позові до водоканалу я виграв у суді. Зокрема, апеляційний суд зобов’язав водоканал зробити те, що він вимагав від мене, своїми силами і за свій рахунок.
Тож треба нам усім боротися за свої права і пам’ятати, що ми люди, а не стадо. І владу обирати не ту, що гречку роздає чи лавки встановлює (за наш кошт). Бо влада, яка купує вас, вважає вас товаром. Мислячі люди вийшли на Майдан, там поклали «душу й тіло» за нашу з вами свободу. І не екстремісти вони, і не фашисти, як нам втокмачували. І не на американські гроші, а на пожертви мислячих людей, хто вважає себе людиною, а не бидлом.
Іван Удовиченко
