Куди ми рухаємось?

За Конституцією, Основним законом України, нам, громадянам, гарантовано свободу особистості, свободу слова, вибору, право на працю, відпочинок, освіту, безкоштовну медицину, нарешті, право на мирні протести. Ніби все так, як у цивілізованому світі, але як це все виконується в реальному житті, та чи не винні й ми в деякій мірі в зворотньому результаті…

Візьмемо спочатку для прикладу таке просте явище в нашому житті, як проїзд у громадському транспорті.

Отже, сідаєте ви в маршрутний автобус, показуєте посвідчення про право на пільговий проїзд (хочу зазначити, що всі, без винятку, пенсіонери мають право на пільговий проїзд), але вас змушують ще й у відеокамеру показати свій документ, аби довести, що ви дійсно людина похилого віку! Якщо ви, не дай Бог, через старечий склероз забули його, то, будь ласка, платіть за проїзд або вийдіть з автобуса! Тобто нас намагаються змусити прогинатися. Треба сказати, що до людей похилого віку у трамваях чи тролейбусах м. Дніпропетровська кондуктори навіть не підходять, не принижуючи їхньої гідності.

Наступний приклад. Верховна Рада прийняла зміни до Правил дорожнього руху і зобов’язала водіїв вмикати ближнє світло за межами населеного пункту. Штраф за порушення цих вимог складає близько 400грн. Мовляв, і в Європі такі правила. Але невідомо з яких причин забули забезпечити ці вимоги попереджувальними знаками чи то табличками при виїзді з населеного пункту: – Водій, включи ближнє світло!

Якщо замислитися, то не ми порушуємо правила, за які нас карають, а, в першу чергу, порушують наші права, за що, на мою думку, хтось має відповідати.

Кому з вас не доводилося купувати кадастровий номер на свою вже приватизовану ділянку землі? В яку копійку це обійшлося і скільки років тривало обивання кабінетних порогів? А чи знаєте ви, що кадастровий номер має бути виданий безкоштовно, до того ж в місячний термін згідно Постанови Кабінету Міністрів №749 від 18 серпня 2010 року. Як це і відбувалося у Запорізькій і Київській областях. І ці послуги має виконувати Управління земельних ресурсів, а не приватні фірми, яких у нас розплодилося безліч. Майте на увазі, що підпис голови земельних ресурсів і печатка, яка стоїть на вашому державному акті на приватну земельну ділянку, гарантують правильність його складання і складання технічної документації. І якщо вам починають морочити голову, що з межами вашої ділянки щось не так, то це не ваша вина, а вина тих, чиї підпис і печатка стоять на вашому акті.

А чи знаєте ви, що повірка водолічильників – не ваша справа? Працівники водоканалу зобов`язані прийти до вас (попередньо узгодивши), зняти його, повірити, прийти встановити чи замінити іншим своїми силами і за свій рахунок. Про це сказано в Законі «Про метрологію і метрологічну службу», який набрав чинності 1 січня 2005 року.

До речі, з цього приводу маю досвід. Минулого року у позові до водоканалу я виграв у суді. Зокрема, апеляційний суд зобов’язав водоканал зробити те, що він вимагав від мене, своїми силами і за свій рахунок.

Тож треба нам усім боротися за свої права і пам’ятати, що ми люди, а не стадо. І владу обирати не ту, що гречку роздає чи лавки встановлює (за наш кошт). Бо влада, яка купує вас, вважає вас товаром. Мислячі люди вийшли на Майдан, там поклали «душу й тіло» за нашу з вами свободу. І не екстремісти вони, і не фашисти, як нам втокмачували. І не на американські гроші, а на пожертви мислячих людей, хто вважає себе людиною, а не бидлом.

Іван Удовиченко

Можливо, Вам буде цікаво

By