Чи доречні розваги під час війни?

Арт-фестивалі, концерти, файєр-шоу, ярмарки та бали – це далеко не повний перелік заходів, які щотижня проходять в країні, і в нашому місті зокрема. І тільки переглядаючи програму новин, неначе поринаєш у іншу реальність. Реальність, в якій іде війна, гинуть люди, по вулицях їздять танки, а снаряди потрапляють у будинки. Багато хто в цей час задається питанням – чи взагалі доцільне проведення такого роду розважальних заходів? Про це ми запитали мешканців нашого міста.

Валентина, медична сестра:

– Зараз настали такі страшні часи, коли навіть серед наших громадян немає єдиної думки щодо того, що відбувається на сході країни, то що вже говарити за життя, так би мовити «в тилу». Комусь війна, загиблі родичі, втрачений дах над головою. А в когось життя іде як ні в чому не бувало –і навіть на думку не спадає обмежити себе у розвагах і веселощах. Словом, кожен має зробити для себе вибір. А тому, хто ще не визначився, можу дати пораду: уявіть своє місто в руїнах, немає їжі, швидкої допомоги, ночі у підвалах під розриви снарядів і одне бажання – вижити. Як ви поставитеся до людей, які за кількасот кілометрів від вас бенкетують, танцюють і розважаються?

Олександр Леонідович, пенсіонер:

– Навіть під час Другої світової працювали театри, проходили концерти. Тому, я вважаю, що життя у місті не має припинятися. Навпаки – людям потрібно відволікатися, знаходити хоч щось хороше у сьогоднішньому дні. Адже до війни звикаєш, як би жахливо це, на перший погляд, не звучало. Але хочу наголосити – всі заходи, які проходять на офіційному рівні, мають бути патріотично забарвлені. Вони повинні об’єднувати людей, надихати. Тільки от фейєрверки я пропоную заборонити. Для біженців зі сходу, яких тепер багато у кожному місті, вони можуть бути психологічно небезпечними – нагадувати вибухи і розриви снарядів.

Марина, у декретній відпустці:

– Я не бачу нічого поганого в тому, що люди відпочивають. Сама весь час вдома, тому на вихідні із задоволенням ідемо всією родиною подивитися концерт, чи то на ярмарок, чи на турбазу їдемо. От плануємо поїхати на море. Кого я ображаю цим – не розумію. Скільки ще триватиме ця війна, організована політиками, – невідомо. Невже на цьому має припинятися моє життя? Я і так живу дуже скромно, багато собі не дозволяю. Що ж мені тепер – лише про податки та армію весь час думати? От тільки нещодавно бачила фото наших політиків і чиновників, які на вихідні їздили з родинами на Ібіцу. Я впевнена – кожен з них і за кордоном відпочиває, і гулянки влаштовує. А нас хочуть до загального трауру долучити. Хай почнуть з себе.

Григорій, стоматолог:

– Я категорично проти всіх святкувань. Але не через війну. А через те, що всі гроші зараз мають іти на країну, яка зараз знаходиться на краю прірви. Треба розвивати, підтримувати, рятувати економіку врешті-решт.

Олена Олександрівна, продавець-консультант:

– Я категорично проти. По-перше, не розумію, як люди можуть розважатися, коли в сусідній області на вулицях гинуть люди. По-друге, в якому б форматі не проходили розважальні заходи, на них виділяються значні кошти. І це в той час, коли люди останнє віддають на потреби армії. Краще нехай зекономлять на феєрверку і придбають бронежилет. І по-третє, я вважаю зараз будь-які масові заходи небезпечними. Нам треба боятися не лише війни, а і терактів, які наш сусід-агресор влаштовує дуже професійно. Тому будь-яке скупчення народу – це вже ризик. Що ж робити, настали такі часи, ніколи не думали, що доведеться пережити те, що й наші дідусі та бабусі. Але коли вже так сталося, потрібно змінюватися, відходити від нашої повсякденної міщанської філософії та мислити іншими категоріями.

Ярослав, студент:

– Навіть не знаю. Наче б то і людям треба якось відволікатися, і все ж якось не по собі, коли бачиш, як народ «відривається на повну», коли поряд – війна. Думаю, кожен має вирішувати сам. Але виявити елементарну повагу до тих, хто воює, до тих хто, загинув, ми повинні. Може, для цього і треба себе в чомусь обмежити….

Можливо, Вам буде цікаво

By