Мінські домовленості сьогодні не обговорює хіба що лінивий. Весь світ застиг у очікуванні, чи будуть вони виконуватися.
На жаль, ситуація у зоні бойових дій залишається вкрай напруженою. І хоч інтенсивність боїв у перші години ніби й зменшилася, вже на ранок наступного дня після підписання угоди в багатьох місцях бойовики застосовували важке озброєння. Особливо гаряче зараз у Дебальцевому, де, на думку експертів, залишається велика ймовірність так званого котла.
Пропонуємо до уваги читачів думки новомосковців стосовно виконання зазначених угод.
Ірина, домогосподарка:
– Я вірю, що в тих частинах угоди, що складені не на нашу користь, мінський договір буде виконано. А от щодо іншої сторони… Ніхто боїв не припинятиме – навпаки, країна усе більше котитиметься у прірву: економічну, політичну, військову, якщо можна так сказати. Я дуже наївно вірила, що мінські домовленості підуть на користь Україні. Зараз розумію, що це повна безвихідь. І взагалі, я уже не вважаю окуповані території українськими.
Анатолій Васильович, юрист:
– Судячи з поведінки Путіна, перемир’я дотримано не буде. Ми ж бачимо, яку ціну доводиться платити за так званий мир: щодня гинуть наші захисники, мирні жителі, руйнуються вщент міста і села Донбасу… Впевнений, що лише сила може спинити московського злодія. На мою думку, ми обрали неправильний шлях з перемир’ям. І всі ми є свідками того, що Європа лише теоретично закликає до миру, практично ж допомогти нам можуть лише Сполучені Штати Америки. Ну і, звісно, треба розраховувати в першу чергу на самих себе…
Віталій Леонідович, адміністратор:
– Упевнений, що всі ці голосні заяви, урочисті зустрічі на найвищому рівні – звичайна показуха. Все для того, щоб відволікти увагу українців від реальних проблем. Адже усе мусується навколо зовнішньополітичних відносин, боїв, загиблих. А як щодо іншої частини населення, якій треба годувати і одягати дітей, сплачувати за житло? Війна для політиків – невичерпна кишеня з грішми. Тому їм зовсім невигідно її припиняти.
Іван Васильович, вчитель історії:
– Переговори з окупантом мають продовжуватися не довше автоматної черги. Вибачте за різкість, але які переговори, коли ворог однією рукою підписує документ, а іншою заводить війська та техніку, щоб нищити українців? Про які домовленості може йти мова, коли це лише затягування кривавого конфлікту! Нам менше треба зважати на поради європейських політиків, а керуватися лише інтересами країни та наших громадян, котрі щодня ризикують своїм життям на фронті. Думаю, якби на передньому краї воювали сини наших керівників держави, то війна б давно закінчилась.
Ярослав, дизайнер:
– Лише розумово відстала людина може повірити у так звані мінські домовленості. На кого вони розраховані? Своє обличчя хочуть зберегти європейські лідери, аби не втратити рейтинги, керівництво нашої країни про щось консультується з ними у телефонному режимі, залишаючи без відповіді запитання своїх громадян стосовно цих підкилимних перемовин… Тим часом у Дебальцевому залишаються заблокованими наші вояки… Таке враження, що всі переслідують власні цілі і захищають свої інтереси, а не керуються державницькими. Сумно все це.
Віктор Андрійович, пенсіонер:
– Поганий мир завжди кращий за хорошу війну, тому я радий будь-яким домовленостям. Хоча і дуже сумніваюсь у їх виконанні. Та й самі пункти вважаю просто обурливими. Скажіть, за який кошт ми відбудовуватимемо території, які знищили бойовики? Точно не за рахунок олігархів – за це платитимуть наші діти й онуки. Оце найтрагічніше для мене.
Кирило та Олексій, студенти:
– Вважаємо, що жодних домовленостей з ворогом бути не може. Згадайте Чечню, там теж не було російських військ і техніки. Не можна повернути землю шляхом домовленостей, за неї треба воювати. Іншого просто не дано! Лібералізм у цьому випадку недоречний – він призведе лише до людських втрат.
Поліна, вихователька:
– Я саме зараз читаю книгу про війну між Північчю і Півднем США. Там загиблі вираховувалися сотнями тисяч, але солдати безстрашно йшли у бій, бо вони вірили у своїх лідерів. Нам нема у кого вірити, бо ми лідерів не маємо. На жаль. На чолі держави – дрібні міняли, які волею випадку керують життям мільйонів людей. Тому всіх нас очікує сумна доля.
Володимир Андрійович, педагог:
– Домовленості з Росією не вартують паперу, на якому вони підписуються. Одразу після зустрічі нормандської четвірки прес-секретар Путіна заявив, що жодної відповідальності за конфлікт на Донбасі Росія на себе не бере… бо там немає ані її військ, ані техніки. Сепаратисти, мабуть, в магазині купили системи залпового вогню, танки та іншу техніку, яка виробляється лише в Росії.
Тому віри у виконання цих домовленостей нема, та й стріляють вони, порушуючи перемир’я. Шкода наших хлопців, які не мають права навіть оборонятися, щоб їх не звинуватили у порушенні режиму тиші…
