Нещодавно на сторінках «ВП» прочитав статтю Дмитра Глущенка «Новомосковськ – територія брехні та маразму» і дуже зрадів. Зрадів тому, що починають таки з'являтися в місті люди, які не бояться сказати нашому «вічному» правду.
Та й до яких пір мовчати? А що територія маразму, то факт безперечний. Інакше не назвеш. Тільки на цій території міський голова може примусити всіх директорів навчальних закладів міста на чолі з начальником міського управління освіти залишити робочі місця і з'явитися на засідання суду, де 26 травня розглядалася його справа про перенесення пам'ятної дошки воїнам 195-ї Стрілецької дивізії і забудову на прилеглій території «Магазинчика-телефончика». А присутність їх у суді потрібна була для того, щоб захищати їх повелителя. І це тоді, коли навчальні заклади мають бути відокремлені від усіх владних і партійних розбірок, а директори закладів, як освітня еліта, повинні випромінювати розум, порядність, благородство!
Яку ж, куди і кому вони освітлюють дорогу під керівництвом сьогоднішньої влади?
Та не лише вони були в суді. Там, залишивши робочі місця, були присутні багато працівників міської виконавчої влади. То кому вони слугують, невже громаді? Справжній маразм. А хіба ні? Це тільки наш «вічний» може всім утлумачити, що наше місто чисте. Навіть організувати міжнародну конференцію з питань екології на базі міста і переконати, що чистішого міста ніде немає, що в місті працюють якісь «зелені» патрулі мера. А ми тут живемо, все бачимо, розуміємо брехню і мовчимо. Прости, Господи! Маразм, та й годі…
Н.П.
