Кожна людина хоче бути щасливою і бачити щасливими своїх близьких.
А що ж таке щастя? Це, безумовно, здоров'я, достаток, впевненість у завтрашньому дні, добро, злагода, мир, краса.
Поза сумнівом, що кожен хоче бачити навколо себе красивий світ. Але ж ми знаємо, що неможливо збудувати власний рай посеред смітника, невихованих, некультурних людей. Неможливо жити у забрудненому середовищі і мати добре здоров'я.
Ми повинні розуміти, що ніхто не приїде до нас і не наведе порядок на наших вулицях, у наших під'їздах, біля річки, у лісі… А брудно у нас не лише тому, що невчасно прибирають сміття, а тому що самі ми не думаємо, залишаючи за собою продукти життєдіяльності. Кинутий на вулиці папірець, пивна пляшка, напльоване соняшникове насіння — чому ми так поводимось у власному домі? Боляче дивитись, як виглядає Свято-Троїцький собор, знаний у всьому світі, — облуплений, засиджений птахами, з перекошеними куполами…
Проживаючи у заповідній зоні, відпочивати та оздоровлюватись їдемо хтозна-куди, бо купатись у Самарі не тільки стало неприємно, а й небезпечно. Постає природне запитання: чому не б'ють на сполох відповідні служби, де просвітницька робота? І куди поділися партії, які обіцяли навести лад у місті, дбати за його озеленення?
Хочеться також звернутися до церковників, які освячують на Водохреще воду, забуваючи до наступного року дорогу до водойми. А чому б не вести і їм просвітницьку роботу, незалежно від того, до якої конфесії належать. Адже воду створив Господь, це його дар нам, то чому ж ми такі невдячні?
Жоден дикун не ставиться до природи так по-варварськи як ми, освічені, цивілізовані. Гонору і пихи у нас хоч відбавляй, а суть — нерозвинених істот. Егоїзм, жадібність, заздрість і ненажерливість володіють нами. Що ж чекає на нас, чи можуть бути щасливими наші діти? Потрібно думати, як вийти з цього зачарованого кола.
Вихід дуже простий: не смітити, прибирати за собою. Треба відчути себе людьми, господарями трохи далі свого порогу. Навчатись самим та навчати своїх дітей саджати квіти, дерева. І якщо кожен посадить хоча б одну березу, сосну, горобину чи кущ калини, то вже через п'ять років наш край буде не гіршим за Швейцарію чи Канаду.
Будьмо мудрими заради самих себе, заради свого щастя та щастя і здоров'я наших дітей.
Любімо своїх дітей, щоб вони мали за що любити нас!
