За даними Мінохоронздоров'я, в Україні щорічно реєструється близько 1000 нових випадків пухлин і лейкозу у дітей у віці до 14 років, це 10-12 хворих на 100 тисяч дитячого населення.
Боротьба з онкологічними захворюваннями – складна соціальна проблема, проте, як підтверджує медицина, вплинути на зменшення рівня захворюваності і смертності від раку можна. Дитячий рак – це не смертний вирок, а виліковна в сучасних умовах хвороба. Досвід європейських країн доводить, що 75-80% дітей з діагнозами – злоякісні пухлини і лейкози – мають шанси знову бути здоровими.
За показниками смертності від злоякісних новоутворень у дітей до 14 років, Україна займає п'яте місце в Європі, і лише у 40 % з них відсутній рецидив хвороби протягом п'ятирічного періоду з моменту встановлення діагнозу.
Рівень державного фінансування, спрямований на боротьбу з цією проблемою, є дуже низьким. Онколікарні лише частково забезпечують медикаментами хворих дітей. На досить низькому рівні перебуває і оснащення медичних закладів сучасним обладнанням. Тому батьки хворих на рак дітей вимушені шукати допомоги за кордоном, витрачаючи останню копійку на оперативне втручання, променеву терапію та інтенсивну допомогу.
Нікому не хочеться думати, що така біда може трапитися саме з його дитиною. Боронь боже такого горя! Та коли трапляється у сім'ї нещастя, звичайно, дитину госпіталізують і надають першу допомогу. Але на сьогодні лікування надто дороге, і зазвичай батьки не в змозі самостійно «витягти» дитину. Інколи, здолавши лише половину шляху, вони вимушені повертатися додому, бо нема за що продовжувати лікування. Багато батьків, які втратили дітей, стають волонтерами, організаторами сайтів, громадських об'єднань, які допомагають сім'ям з онкохворими дітьми зібрати кошти на лікування. І якщо це зробити вчасно, то дітки повертаються до повноцінного життя.
Але чи багато знайдеться серед нас таких, хто добровільно взявся б допомагати тим, хто опинився у складній ситуації, коли на карту поставлено найдорожче – життя дитини?
Сьогодні моя розповідь про жінку з великим і щирим серцем – Катерину Анатоліївну Надточій, директора Піщанської середньої школи, яка, один раз потрапивши на сайт допомоги онкохворим дітям, не змогла залишатись осторонь чужої біди. Спочатку вона стала перераховувати власні кошти тим, хто потребував екстреної допомоги. Скільки могла. – З крапельки утворюється море, – каже Катерина Анатоліївна. – Сто, двісті гривень, але ж я знаю, що я не одна, – продовжує розповідати. На сайті є історія кожної дитини, і благодійники можуть відслідкувати суму перерахованих коштів, а потім спостерігати за долею дитини, якій вирішили допомогти.
На щастя, багатьох дітей вдається врятувати, і всі разом – батьки, волонтери, лікарі, всі, хто боровся за життя онкохворої дитини, радіють за свої перемоги.
Працюючи у дитячому закладі, маючи власних онуків, Катерина Анатоліївна як ніхто відчуває розпач батьків, біль дітей, горе родини хворого. Звичайно, їй хотілося, щоб її ініціатива була підтримана ще кимось, щоб якомога більше людей перейнялися цією проблемою. Але нав'язувати теж не збиралася. Довго розмірковувала, як розповісти учням про долі дітей, які позбавлені шкільного життя через важке захворювання і пов'язане з цим тривале перебування у лікувальному закладі.
Але добро і милосердя вже поселилося у дитячих душах. Бо у школі, на жаль, також є діти, котрі знають, що таке хіміотерапія та лікування у онкоцентрі, і коли їм потрібна була допомога, діти збирали кошти на їх лікування.
Наближалося свято Покрови – день, коли у школі проводиться традиційний ярмарок, в якому беруть участь не тільки діти, а й дорослі, демонструючи свої вміння пригощати смачненьким, втілювати свої фантазії у всілякі поробки і. т.і. Директорка виступила на лінійці перед шкільним товариством і розповіла про долю діток, котрі не можуть навчатися і радіти життю, оскільки місяцями перебувають у лікарні, і запропонувала перерахувати виручені від ярмарку кошти тим онкохворим дітям, котрі потребували термінової допомоги. Діти вибрали категорію найменшеньких – від народження до трьох рочків.
Ярмарок, як завжди, вражав усіх різноманітністю виставленого на столах, тому й торг був хорошим, і по закінченню свята кожен клас вніс свою дещицю на рахунки дітей. Крім того, волонтери школи Лариса Данченко, Аліна Мирна, Олеся Рясна (10-й клас), Аліна Безталанна та Олена Клименко (9-й клас) збирали кошти у спеціальні скляні банки, куди кожен небайдужий міг покласти будь-яку суму. Учні Піщанської школи самі відкривали банки для пожертвувань, і було дуже зворушливо, що там були навіть копійки, які, мабуть, вкинули діти, не купивши собі чогось смачненького. Разом з волонтерськими зборами сума допомоги склала 2 тисячі 200 гривень. І незабаром кошти було розподілено між п'ятьма онкохворими дітьми.
Так, одразу було перераховано кошти на термінове лікування Ангеліни Мельник зі Львівської області, у мами якої не те що на лікування, а й на телефонні розмови грошей не було.
Катерина Анатоліївна розповідає, що буквально за кілька днів для цієї дитини зібрали 33 тисячі. Ось що таке людська небайдужість. П'ятьом діткам перерахували кошти учні Піщанської середньої школи, і на спеціальному стенді друкувалася вся інформація про стан онкохворих дітей. Учні з цікавістю стежили за їхнею долею, а незабаром про вчинок піщанських школярів дізнався увесь світ, на спеціальному сайті з'явилась відповідна інформація про їх допомогу. Звичайно, всім було приємно, і кожен відчув свою причетність до великої справи: і директор, і вчителі, котрі вели роз'яснювальну роботу, і, звичайно, діти. Можна про добро і милосердя багато говорити. А треба просто творити добро. Як це робить Катерина Анатоліївна Надточій зі своїм педагогічним та учнівським колективом. Приклад, гідний поваги і наслідування. Тож спішімо робити добро!