«30 березня відбудеться конференція по створенню нової молодіжної організації у місті Новомосковську, – оголосив нам вчитель. – Наш навчальний заклад повинен направити 10 учнів. Це наказ відділу освіти». Сперечатись і доводити, що після уроків ми вже нічого створювати не в силах, що нам просто хочеться їсти і треба робити домашнє завдання, яке конференція, на жаль, не відмінила, було марно. «Там буде мер…», – поважно додала вчитель.
Вирушили до колегіуму №11. Зібрали нас близько двохсот учнів. Мер запізнюється…Попросили почекати 10 хвилин.
Через 25 хвилин нарешті з'явився, і нам урочисто повідомили про початок конференції.
В моїй голові та головах усієї молоді стояв великий знак питання: навіщо ми тут зібрались? Ведучі відповіли на нього коротко: щоб створити нову молодіжну організацію «Новомосковська спілка молоді» з метою … Я довго чекала відповіді.
Виступаючі молоді люди намагались донести до нас необхідність, важливість створення молодіжної організації, запевняли, що «молодь – це майбутнє нашої країни» і без її «активної участі у житті суспільства неможливо досягнути злагоди у суспільстві». Написано у них на листочках все було дуже гарно і правильно. Але відчувалось, що це – «мертві» думки, в них не було життя. Для того, щоб двісті молодих людей пішли за тобою, необхідний вогник в очах, віра в свої дії, а не зачитування тексту на пам'ять!
Я дуже уважно вслухалась у виступи п'ятох ініціаторів цього зібрання, щиро намагаючись зрозуміти мету створення організації. Взяла ручку, зошит і намагалась законспектувати найголовніше. Єдине, що вдалось записати – це посади, статус виступаючих: лікар-стоматолог, президент міської школи «Лідер», голова студради Металургійного технікуму. Все інше – високопарні слова, жодного зв'язку з реальністю. Ніхто не сказав мені, що це за люди, який в них досвід громадської роботи; ніхто не запропонував програми дій, перших кроків, які б ми могли реально зробити.
Всі казали «надо створювать». Для чого? Для кого? Якби в цей момент запропонували подумати і зробити вибір: чи залишитись на цьому зібранні і приймати участь в організації, або піти додому і вирішувати проблеми іншим шляхом, я, безсумнівно, обрала б другий варіант.
Але ніхто нам не ставив такого питання. Організатори цього заходу вже вирішили за нас, що двісті учнів, яких вони зігнали сюди, тільки й мріють про те, як стати членами «Новомосковської спілки молоді».
Мабуть, найбільш показовим став виступ студента Кооперативного коледжу, який почав зі слів «коли ми прийдемо до влади…». Під словом «ми» він розумів себе та інших спритних молодих людей, що вигодовані під крилом Літвіщенко, або нас, старшокласників, які зібрались тут для «галочки»? Одразу стало зрозуміло, що в них за мета.
Нарешті дійшла черга до «шановного гостя» конференції – В.І. Літвіщенка. Свій виступ він почав з далеких 20-х років XX століття, коли було покладено початок комсомольського руху. Далі перейшов до молоді сучасної, але скорочено чомусь назвав новостворену спілку «горкоммол» – «городской комитет молодежьі». Така аналогія з радянським «комсомолом» нас не дуже надихнула, але пояснила, чому молодіжна організація в нашому місті будується адміністративним примусом – іншого способу наш шановний мер просто не знає. Він не знає, або не хоче знати, що для того, щоб ефективно діяти необхідно, щоб ініціатива виходила від самої молоді, а не з кабінетів міськвиконкому.
Мер окреслив коло питань, якими має займатись організація. Серед них влаштування молоді на роботу, організація дозвілля, вирішення житлової проблеми, співпраця з місцевими органами влади і т.д. У зачитанному Статуті «Новомосковської спілки молоді» ще додавались культурний розвиток, пропаганда здорового способу життя, творче зростання і ще багато-багато завдань та напрямків діяльності.
Подібні завдання ставить перед собою кожна велика молодіжна організація. Текст Статуту був апробований в декількох містах і заперечень не визиває. Ми всі розуміємо, що в молодіжному секторі накопичилось багато проблем, які треба вирішувати спільними зусиллями.. Але чому ж голова засідання читає про ці проблеми так сухо? Просто перераховує їх і навіть не зупиниться, щоб хоч якось охарактеризувати, вилити наболіле? Хіба можна без болю у серці говорити про жахливе екологічне становище нашого міста? Відчувалось, що для нього Статут – просто папірець, який «повинен бути».
Проголосували за прийняття Статуту. Потім за представницький комітет. Голова засідання запропонував список з сімох людей, які виступали на початку конференції і додав, що до комітету може увійти будь-хто. Із залу було висунуто ще три кандидатури в якості самовисуванців. Голова цього явно не очікував. Я не могла стримати усмішку, коли бачила, як заметушились, захвилювались організатори цього заходу. Звичайно, навіщо їм, до обраного кола, потрібні сторонні люди? Вони так захопились грою у владу, громадську діяльність, що забули про нас, про те, що ми не німі істоти і також можемо робити кроки.
Затвердили все ж таки десятьох. Потім голосували за Голову нової молодіжної організації. Була запропонована кандидатура дівчини 24-25 років, про яку нам повідомили, що це – магістр державного управління. І все, більше ніякої інформації. Проголосували більшістю голосів «за».
Я взагалі не розуміла ситуації. Чому я повинна голосувати, якщо я не збираюсь приймати участь в цій організації? Мені були неприємні ні ці молоді люди, ні дівчина, яку обрали Головою, яка не вміє нормально прочитати виступ з листка, про яку я нічого не знаю. Чому мене втягнули в це «дійство», дуже схоже на фарс?
На цій конференції я не почула жодної конкретної пропозиції. Можливо, це не входить в регламент установчої конференції, але навіщо тоді збирати стільки людей? Щоб поговорити про те, що й так усі знають? Переконати нас можна тільки діями, або хай не масштабними, але реальними планами. Ми виконаємо ті завдання, які в змозі виконати. А яким чином я буду вирішувати проблему працевлаштування молоді, якщо в місті нема виробництва, робочих місць. Хіба цим повинна займатись я?
«Незабаром вибори мера міста. Мер «обробляє» виборців», – почула я думку. Так, схоже на те. Інакше я почувала б себе потрібною, а не засобом для досягнення влади та чиїхось амбіцій.
Звісно, відсоток молоді в населенні нашого міста достатньо великий. Як можна не використати це на виборах! Ось і маємо спектакль під назвою «Новомосковська спілка молоді», головні ролі якої виконують десяток помічників «режисера», а нам відведена роль масовки, декорацій.
