Які б події не відбувалися у нашій країні, але час не стоїть на місці – і вже на порозі новорічні свята. Непоміченим Новий рік пройти не може, і от уже магазини, вулиці та торгівельні центри мерехтять гірляндами й вогниками, а в повітрі відчувається дух Різдва. Поряд із цим – щоденні дані про загиблих на сході, турботи про зимове обмундирування для українських захисників, повідомлення про відключення світла і ледь теплі батареї… Чи можливо сумістити в житті такі протилежні речі? Ми вирішили запитати у мешканців міста про те, як вплинули на їх традиції відзначати новорічні свята події сьогодення.
Марія, студентка:
– Я думаю, що життя в Україні з приходом війни змінилося назавжди. Впевнена, що більшість громадян тепер зовсім по-іншому усвідомлюють себе у цьому світі, в своїй державі. Тому навіть якщо традиції свят-кування і залишаться незмінними, то наповнені вони вже зовсім іншим змістом. Бо поряд із яскравими вогниками ялинки, святковим столом для мене особисто буде завжди примарою стояти смерть. Одним крилом вона уже накрила Україну, тому про безхмарне святкування не може бути й мови.
Євген, електрик:
– Економічна ситуація в країні дається взнаки – дуже дорого коштує зараз і смачна вечеря, і навіть такий дріб’язок, як прикраси на ялинку. Побачив у супермаркетах ціни на них і вжахнувся – якість препогана, а вартість захмарна. Гірлянда з блискучого паперу – 30 грн.! А спробуй зараз ті гроші зароби. Що вже казати про делікатеси чи подарунки! Дуже-дуже тяжкими для мене будуть новорічні свята. Який тут настрій, коли відчуваєш себе нікчемою. Впевненості в тому, що отримаєш наступну зарплату, нема… Словом, усе змінилося на гірше.
Світлана Миколаївна, пенсіонерка:
– Ні, нічого в нашому житті не змінилося. Як готували холодець, шубу та різні салати, так і готуватимемо. Удвох з дідом сядемо, для годиться відзначимо, та й усе. Уже котрий рік так робимо, що нам завадить? У цих політиків кожного разу як не одне, то інше. Ми вже звикли тримати життя у своєму розміреному руслі, не дивлячись ні на що.
Микола, водій:
– Ні, жодним чином. Я живу своїм життям. Для мене новорічні свята асоціюються з гарною ялинкою, мерехтливими вогниками, зі святом у тісному родинному колі. Моя родина – зі мною, а отже і свято відбудеться як завжди.
Валентина Петрівна, державний службовець:
– Звісно, вплинули військові дії… Особисто мене від повного фінансового краху перед святами врятувала лише участь у виборах – трохи заробила на мільйонерах, які у Раду потрапили. А кому менше пощастило – тому нема за що і стіл накрити. Мама моя у селі живе, то там взагалі почали вже світло вимикати. Так що тепер і не знає, чи взагалі буде електрика на свята, та й чи варто гірлянди новорічні витягати, адже все одно зараз більшу частину часу при свічках сидить. Отаке святкування виходить…
Олена, медична сестра:
– Ви знаєте, у мене зараз стільки турбот, що якось не до свят у цьому році. Все вигадую, як обкрутитися, де копійчину заробити, на що економніше її витратити. Словом, буденність, і настрою поки що пе-редноворічного немає. Та ще й з екрану телевізора постійно лунають такі прогнози, що моторошно стає. Мабуть, треба уже абстрагуватися та потроху згадувати про нормальне життя. Хоча війна і щоденне наше зубожіння ніяк не дають про це забути. Моя думка така: аби всі рідні здорові були, тоді й про свято можна буде подумати.
Марія Василівна, педагог:
– Для мене особисто все змінив цей рік. Я вже й минулий зустрічала не так, як завжди, тому що декілька разів їздила на Майдан і бачила, як змінюється наше суспільство, який чудовий у своїх патріотичних поривах наш український народ.
Здавалося, що після побиття студентів будуть покарані винуватці, але все склалося по-іншому. Потім був кривавий січень, лютий, і тоді, коли здавалося, що все має закінчитися, розпочалася війна… Тому сьогодні я не планую святкувати новорічні свята, як це було заведено колись. Всім серцем я з нашими захисниками на сході, і саме вони мають відчути, що ми вдячні їм, що вони бережуть мир на решті територій України, ризикуючи щохвилини своїм життям. Тому я разом із родиною збираю для них новорічні подарунки, щоб вони хоч трішки відчули свято у засипаних снігом окопах…
Ярослав, дизайнер:
– Знаєте, цього року навіть вболівальників на футболі менше, ніж зазвичай. Окупація Росією частини Донбасу нікому не додає оптимізму. Тривожно на душі, коли в країні йде війна. Тим не менше, свято є свято, і мама, як завжди, наготує смаколиків на декілька днів. Новий рік – це завжди надія на краще. Будемо сподіватися, що він принесе всім нам довгоочікуваний мир.
Катерина Олександрівна, економіст
– Нас всіх змінила війна. Не можна жити в країні, де щодня вбивають, і бути поза нею. Кожну свідому людину це торкає, і всі разом ми маємо згуртуватися і чим можемо, допомагати якнайшвидшій перемозі у боротьбі з ворогом. Але новорічні свята ніхто не відміняв. Не лише малеча, а й ми, дорослі, чекаємо на новорічне диво. Тому я вже готую подаруночки дітлахам і на Миколая, і на Новий рік, і на Різдво… І не лише своїм дітям, а й хрещеникам. Тож святкувати будемо, може, лише не так гучно, як завжди.
Опитування провела Анна Чиндрова
