Історія вчить, що найбільшим ворогом України є самі українці.
Відчував сором і прикрість, дивлячись на те, як готувалось місто до Дня пам'яті жертвам Голодомору минулого року. З сумом дивився на той камінь-піщаник, що розсипається потроху біля краєзнавчого музею: ні знаку на ньому, ні хреста… Зазвичай камінь кладуть тимчасово, щоб потім встановити пам'ятник, що і було обіцяно зробити до 75-річчя Голодомору… Та, як бачимо, до сьогодні у місті не подбали про увічнення пам'яті своїх земляків.
Зате 90-у річницю комсомолу святкували помпезно, як у «совєцькі» часи.
Всі мої ровесники, за невеликим виключенням, були комсомольцями, комуністами. Та тепер ми знаємо, як лукаво любив повторювати Сталін: «Чого не змогла зробити конниця Будьонного, зробив голод»…
Вражають своїм цинізмом і слова Леніна: «Мне наплевать на Россию и русский народ. Да здравствует мировая революция!» .
То може настав час зібрати до одного місця всі пам'ятники у місті: загиблим у Великій Вітчизняній війні, жертвам Голодомору, жертвам Чорнобиля, жертвам політичних репресій…Хай вони свідчать на алеї пам'яті, а не слави, і хай дивиться вождь на втілення своєї ідеї.
Тільки тоді ми позбудемось кризи пам'яті.