Кладовища та порядок на них – тема не надто популярна для обговорення. Але ж ми прагнемо досягти рівня цивілізованого суспільства, стати справжньою європейською країною. Тож і погребіння має проходити на європейському рівні.
Довелося колись побувати на кладовищі у м. Верховцево Дніпропетровської області і здивуватися тому, як правильно тут все сплановано.
Кладовище розділено навпіл широкою алеєю, на якій на рівній відстані один від одного розташовані колодязі для поливу зелених насаджень. Захоронення по обидва боки алеї ведуться строго по роках. Згідно року поховання розташовані таблички, які слугують орієнтиром у пошуках потрібної могили. Немає, а точніше майже немає огорож, тим більше високих. Тут всі рівні один перед одним – наділ землі однаковий для всіх. Все просто, так як і у Європі, де нема ніяких загорож, а на могилах день і ніч горять свічки (як у Німеччині).
А що ж у нашому Новомосковську? Виділена у 1986 році на Мар’янівській горі територія майже повністю використана. Чому? Та тому що захоронення ведуться хаотично, як кому заманеться, при цьому марно витрачається земля. А за площею нове кладовище майже однакове з Воронівським, якому вже більше ста років.
Здавалось, що можливості останнього вичерпані. Але це не так. З приходом нового доглядача-розпорядника Валентини Савеліївни Стець воно ніби стало ширшим, просторішим и чистішим.
Які ж зміни тут відбулися? Все просто. Тут працює справжній господар. За вмілого керівництва Валентини Савеліївни було прибрано огорожу, зрізані старі величезні дерева, що дало змогу вивільнити територію і більш раціонально використовувати відведену для захоронень землю. Стало вільніше відвідувати і прибирати могили.
Відчувається, що Валентина Савеліївна організовує свою роботу грамотно, по-господарськи, і завжди дослухається до побажань людей. У неї є журнал-схема, і вона завжди може допомогти розшукати рідних та близьких тим, хто цього потребує.
Городянам подобаються сміливі та рішучі дії розпорядника кладовища, і вони вдячні В.Стець за копітку роботу. Загальна красива загорожа території кладовища – теж результат її керівництва.
Не секрет, що владі міста все складніше виділити місце для останнього спочинку городян, а всім дуже хочеться, щоб це було недалеко від Новомосковська.
Тож давайте будемо розсудливими, щоб у майбутньому стати європейською країною не на словах, а на ділі!
