ЗВЕРНЕННЯ ДО ПАТРІОТІВ МІСТА НОВОМОСКОВСЬКА

«Я знаю, город будет!

Я знаю, саду цвесть!

Когда такие люди в Новомосковске есть!»

Шановні новомосковці, а також всі читачі цієї цікавої та різнопланової газети! В черговий раз переконуюсь, що робити щось хороше — це тягар, який лягає на плечі небагатьох свідомих громадян. Але, на щастя, вони ще є у нашому місті.

За той час, що сплинув з моменту моєї попередньої публікації, в якій я закликав Патріотів долучитися до боротьби за майно територіальної громади, таких патріотів виявилося… всього один депутат Новомосковської міської ради!

Завдяки нашим спільним зусиллям заволодіти чужим майном міському голові В. Літвіщенку та його прибічникам навряд чи вдасться. Однак все по-порядку.

Мова сьогодні йтиме про мікрорайон Самарь, широко розрекламований Віктором Івановичем як дуже необхідний місту соціальний об’єкт. Такі «казки від міського голови» ми вже не раз чули. Не знаю, чи повірив хто на цей раз, що мер печеться за долю простих смертних. Думаю, навряд. Але дуже хотілося керманичу міста прибрати до рук і цей ласий шмат землі. Та сталося не так, як гадалося. У судовому засіданні, яке наближається до завершення, випливло так багато цікавих фактів про грубе порушення Віктором Івановичем чинного законодавства, що не повідомити про це громаду було б нечесно.

Виявляється, міський голова в період стрімкого росту вартості землі, всупереч вимог Закону, не погребував нічим, і, ввівши в оману депутатів міської ради, «протягнув» дуже сумнівне рішення, згідно якого передав майно, закріплене за Дніпропетровською ОДА, створеній ним спільно з ТОВ Днепрострой комунальній установі Самарь. Такі дії є прямим порушенням Закону. У те, що названа установа є бюджетоутворюючою для міста, вірить лише міський голова, вірніше він прикривається цим гаслом. Загальна сума податків, сплачених КУ Самарь, не склала і десяти гривень! Завдяки старанням небайдужих Патріотів міста мрія міського голови перетворилася на мильну бульбашку, і, сподіваюсь, незабаром з цього питання буде порушено кримінальну справу.

Скільки ж коштів було виділено на створення КУ Самарь?

За словами обізнаних у цій справі, всі кошти вкладало ТОВ Днепрострой. Яка мета такої доброчинності? Мабуть, власний зиск. Чи не для того, щоб у майбутньому перерозподілити частки в статутному капіталі КУ Самарь?

А, може, через сфальшовані (дуті) розцінки за здійснені роботи довести КУ Самарь до банкрутства, а потім через виконавчу службу придбати її майно? Найголовніше ж (найцінніше) — земельну ділянку – передати у власність зацікавлених осіб. Не виключаю, в тому числі засновників ТОВ Днепрострой та мера через підставних осіб.

Не знаю, про що думав кожен із депутатів, голосуючи за передачу чужого майна у власність КУ Самарь. Напевне, не про інтереси громади.

У попередніх публікаціях я вже зазнчив, що відповідно до Закону, слід було б створити Відкрите Акціонерне Товариство за участю держави, оскільки це її власність. Акції на суму вартості будівництва всього мікрорайону через відкриту підписку продати населенню та інвесторам, тоді був би зиск. Одним — від можливості вигідно вкласти вільні кошти в нерухомість і стати згодом її власником або отримувати дивіденди від діяльності підприємства, іншим – від розвитку будівельного бізнесу за рахунок вигідного замовлення.

Тепер декілька моментів щодо приватизації мікрорайону.

Про яку законну приватизацію можна говорити, коли на Ухвалу суду про необхідність надати документи, передбачені Законодавством для приватизації, а також ті, що підтверджують право власності міської ради на мікрорайон, представник міської ради дав відповідь, що таких документів у міській раді нема!

Дніпропетровська обласна адміністрація, якій вторять Регіональне відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області та Головне контрольно-ревізійне управління України обґрунтовано доводять, що мікрорайон Самарь є державною власністю. Цей об’єкт у власність територіальної громади міста не передавався, тож будь-які дії з боку міської ради є незаконними.

А на одному із останніх судових засідань представник міської ради та ТОВ Днепрострой в суді підтвердили, що дійсно приватизація незавершеного будівництва мікрорайону «Самарь» у спосіб, визначений рішенням, а саме: шляхом створення комунальної установи «Самарь», — є незаконною, і з цього питання на чергову сесію буде винесено відповідний проект рішення.

Що стосується відчуження комунальної власності міста через виконавчу службу, то мені з цього приводу часто задають питання, чому я переймаюсь через це? Можливо, я ображений, що мені нічого не запропонували?

Шкода цих нерозумних, котрі не усвідомлюють, що це питання стосується безпосередньо кожного. Виправдовуюче для виконавчої служби словосполучення «закріплене за боржником майно» означає, що квартира, інше нерухоме майно, що розташоване на території Новомосковська і знаходиться на обслуговуванні боржників КП «ЖЕО» та СКУ «ТРУБНИК», а, отже, закріплене за ним (хто не вірить, хай прочитає Закон України «Про житлово — комунальні послуги») є таким, що може бути відчужене відділом ДВС Новомосковського МРУЮ.

Тобто у будь-який час будь-хто з новомосковців, повернувшись з роботи, може побачити у власній квартирі чи офісі невідомих людей, які можуть виявитися новими власниками помешкання! Адже купили вашу квартиру (офіс) з прилюдних торгів за борги КП «ЖЕО», СКУ «ТРУБНИК». — А моя власність тут до чого, запитаєте ви? — Я нічого не винен комунальним установам! — Нічого не знаємо, — можете почути у відповідь, — нам сказали, що закріплене за КП «ЖЕО» та СКУ «ТРУБНИК» майно може перейти у власність інших осіб без вашої участі…

Хтось скаже, що я перебільшую.

Хай доведе протилежне!

І ласкаво прошу з І. Іванком до суду відстоювати інтереси міської громади!

Я думаю, що багатьом із нас цікаво було б почути новину, що за борги КП «ЖЕО» та «СКУ «ТРУБНИК» відділом ДВС Новомосковського МРУЮ продано на прилюдних торгах майно міського голови, членів виконкому, юридичного відділу міськвиконкому, а також майно депутатів міської ради та членів їх родин, які не вжили передбачених Законом заходів щодо ліквідації боргів створених ними комунальних установ.

Повертаючись до початку статті, хочу ще раз нагадати, що допомагає відстоювати інтереси громади один з депутатів міської ради. Я свідомо не називаю його ім’я, щоб не звинуватили у передвиборчому піарі. Однак я, як стороння і незалежна ні від кого особа, на його прикладі хочу дослідити, чи може у вихідця із середовища міських депутатів прокинутися совість перед своїми виборцями і чого це буде йому коштувати.

На сьогодні мені відомо, що всі його спроби, як представника міської ради в судових органах України отримати необхідну інформацію для дієвого захисту наших з вами інтересів у судових органах, натикається на вперту відмову. І це тоді, коли запити депутата міської ради мають бути задоволеними за 10 днів з моменту їх отримання.

Тобто міський голова через підконтрольний йому виконком саботує діяльність депутата, тим самим даючи зрозуміти, що його інтереси не співпадають з інтересами представника громади у міській раді.

Поки із сказаного вище можна зробити такий висновок.

Кожен кандидат у мери або в депутати повинен закласти своє нерухоме майно та майно своєї родини в порядку забезпечення ним/ними своїх зобов’язань перед нами, а у випадку їх невиконання таке майно переходить у власність територіальної громади, як компенсація за їхню некомпетентність.

Якщо майна немає ні у кандидата, ні у його родини (що зазвичай декларують бажаючі захищати наші інтереси), таких кандидатів нам не потрібно – бо користі з них не буде ніякої.

Без сумніву, бажаючих відрядити своїх рідних у депутати та мери різко б поменшало.

Далі буде….

У наступних публікаціях я розповім, як Віктор Іванович, всупереч закону, допомагав наближеним до нього особам приватизовувати нерухоме майно за заниженими цінами.

Скоординувати свої дії та задати питання ви можете за тел.: 063 4425990.

Возможно Вам будет интересно

От