Від початку реформування медичної сфери у Дніпропетровській області минуло лише кілька місяців, а більша частина населення вже встигла дати оцінку перетворенням в обслуговуванні пацієнтів у медичних закладах нашого міста. Людям важко помітити позитивні зміни як у стаціонарах міської лікарні, так і у поліклінічному відділенні. Кількість дорікань на адресу роботи медзакладів останнім часом лише збільшується, і назвати їх необ’єктивними важко. Адже пацієнти не є особами, зацікавленими у перекручуванні фактів, на відміну від медичного керівництва міста, яке будь-якою ціною намагається виконати накази згори.
Хвиля обурення незручністю «лікування по-новому» вже починає виводити людей на вулиці та змушує вголос висловлювати свої думки і претензії до реформаторів.
Ініціатором останнього мітингу проти проведення непопулярних реформ, і медичної зокрема, у місті стала міська організація КПУ. Зібрання незадоволених, за іронією долі, відбулося 1 квітня на площі Леніна та площі Перемоги. Проте на мітингу жодній людині смішно не було, оскільки кожен розповідав про проблеми, з якими їм довелося зіткнутися під час отримання медичної допомоги.
Мітинг було відкрито виступами депутата міської ради Аркадія Шипка та народного депутата Сергія Храпова.
Нардеп Храпов, опонуючи до представників влади, що ратують за суто позитивні результати реформи, запропонував їм прийти на мітинг та поглянути у вічі пенсіонерам, які страждають від перетворень у медицині. Також він звинуватив діючу владу в тому, що вона боїться діалогу із виборцями, бо, за словами депутата, їй нема чого протиставити скаргам людей, а ті аргументи, що приводяться на захист реформування, більш схожі на дешевий популізм.
Більш емоційно перед присутніми виступили представники громади, в основному пенсіонери, які є найчастішими відвідувачами медичних закладів.
Приводимо короткі висловлювання невдоволених:
— Будівництво нового не передбачає руйнування старого! Тож навіщо було так безглуздо перевертати все з ніг на голову, коли все, хоч і не ідеально, але, на відміну від сьогодні, працювало. Ще у 2011 році ініціативною групою батьків було зібрано підписи проти закриття дитячої поліклініки. Ми звернулися до міського голови, який пообіцяв, що громадськість буде поінформовано, і це питання буде вирішуватися. Проте на сьогодні, наскільки нам відомо, воно вже вирішено, але зовсім не на користь новомосковських дітей, яких було позбавлено відокремленої педіатричної допомоги.
— Нещодавно мені довелося вести маленького онука до «дорослої» поліклініки, аби здати аналізи. Поверталася додому я у шокованому стані. Все почалося з того, що більше години нам довелося перебувати у невеличкому коридорі разом із хворими дорослими і пенсіонерами. Хто з них і на що був хворий мені, звісно, невідомо, але це міг бути і грип, і туберкульоз, і ще хтозна-що. Питання — яке виправдання можуть знайти медики на такий безлад?
— Нам кажуть, що сімейні лікарі практикують у всіх розвинутих країнах. Правильно, у розвинутих країнах! Яке це має відношення до України, невідомо. Коли в наших медичних лабораторіях не вистачає елементарних пробірок для аналізів, а людей після двогодинного стояння в черзі відряджають через це додому, нам кажуть про важливість реформи. Нібито збільшуючи фінансування медицини, скорочується штат працівників медзакладів, а стаціонарні відділення просто закривають. Невже люди стали менше хворіти? Мабуть, влада вирішила влаштувати для населення «природній відбір», тобто слабкі нехай помруть, а сильніші і без медичної допомоги обійдуться?!
— Стосовно вузькоспеціалізованої допомоги складається найстрашніша ситуація. Наприклад, як сімейний лікар може бути кардіологом чи офтальмологом? Мабуть, при серцевому болю він виписуватиме банальний валідол? Така реформа лише підвищить рівень смертності серед літніх та хронічно хворих людей.
Це лише невелика частина того, з чим зіткнулися люди, які потребували медичної допомоги, але отримали лише купу негативних емоцій. Таким чином, можна зробити висновки, що «експеримент над населенням», вигаданий владою для трьох областей та міста Києва, давно завершений, бо результат очевидний — кожен, хто від початку цього року був змушений звертатися за лікарською допомогою, помітив негативні зміни.
Невідомо до чого призведуть заклики активістів до саботування проведення реформи медичної сфери, але переважна більшість населення все ж таки має право голосу. Звісно, якщо ми й насправді крокуємо до демократії.
