Події під час останнього засідання сесії Новомосковської міської ради, пов’язані із заявою депутата Валерія Гребьонкіна про вихід із лав Партії регіонів, породили багато запитань серед представників міської влади, зокрема його колег депутатів та виборців. Аби прояснити ситуацію, ми звернулися до самого депутата.
— Валерію Геннадійовичу, розкажіть, будь ласка, що спонукало Вас на такі, можливо, крайні заходи, як вихід із Партії регіонів?
— Вже півтора роки ми працюємо існуючим складом у міській раді. Весь цей час я намагався вникати в усі тонкощі питань, які нам доводилося розглядати, а саме: в походження проектів рішень, методи та відповідальність за їх виконання. Адже під час агітації за Партію регіонів я сподівався, якщо стану депутатом, і, відповідно, членом партії, я матиму можливість принести користь місту і його мешканцям. Згодом, завдяки дивному для мене підходу керівництва фракції більшості до принципів прийняття рішень, мої надії почали руйнуватися, оскільки розгляд питань по суті почав перетворюватися на кулуарне безчинство. Законодавством чітко визначено, що міська рада є колегіальним органом самоврядування, і, відповідно, перед прийняттям тих чи інших рішень питання мають бути вивчені всіма депутатами та профільними депутатськими комісіями, однак зазвичай більшість депутатів лише ставлять перед фактом — за яке питання і як треба голосувати.
— Можливо, так і треба, адже керівництво фракції більшості було сформовано та призначено депутатським корпусом, в тому числі й Вами особисто, і Ви мали б їм довіряти?
— Справа в тому, що попереднє керівництво фракції, напевно, також мало якісь кулуарні домовленості, це реалії сьогодення, від яких нікуди не подінешся. Але я помітив, що сьогоднішні фракційні керівники надто відкрито стають на бік чиїхось інтересів. Звісно, мене це не могло влаштовувати і я намагався виступати проти такого ангажування і лобіювання. Під час голосування щодо таких проектів рішень я голосував проти, або просто утримувався, що й викликало невдоволення керівництва фракції. За декілька місяців роботи з новим керівництвом депутатської більшості з’явилися інтриги та заколоти проти однопартійців. Депутатів почали позбавляти особистої думки стосовно питань, що виносилися на розгляд сесій. Кулуарні домовленості почали вважатися нормою. Я не раз виступав проти прийняття подібних рішень, за що мене, за словами секретаря Бориса Мазура, й було виключено із фракції. До того ж, почалося відверте саботування виконавчої влади, адже рішення, потрібні місту та городянам, або взагалі не виносилися на розгляд, або ігнорувались утриманням депутатів при голосуванні.
— Щодо виконавчої влади, як Ви оцінюєте вплив депутатської більшості на міського голову Сергія Мороза?
— Так склалося, що міським головою стала людина «не з нашого табору», проте ми намагалися налаштуватися на співпрацю із новим мером. Можливо, його недосвідченість у такій роботі дещо перешкоджала налагодженню повноцінної роботи чиновницького апарату, і депутати вирішили взяти кермо влади у свої руки, але вони забувають, що за нього проголосувала більшість виборців — і це є факт. Це потрібно враховувати. Про необхідність консолідації роботи із мером я наполягав неодноразово, оскільки не у стані війни, а лише у співпраці можливо щось зробити. Подібні мої висловлювання, включно й щодо питань, проти яких я також висловлював свої думки, призвели до мого виключення із фракції більшості, про що, до речі, мене особисто навіть не сповістили.
— Як Ви відреагували на таку новину та що в цей час відчували?
— Відчуття в мене виникли досить суперечливі. З одного боку, я отримав свободу в прийнятті рішень, а з іншого, в мене виникає образа на колишніх колег по фракції, багатьох з яких я поважаю. Більшість з них також не розуміють, що відбувається. Адже у приватних розмовах деякі депутати також висловлюють незадоволення такою ситуацією. Нікому не хочеться бути статистом. Проте вони, можливо, не бажають загострювати ситуацію або мають інші особисті причини й надалі підкорюватись керівництву фракції.
Коли мені стало відомо, що мене публічно виключили із фракції під час сесії, на якій мене не було, я вирішив також публічно, дочекавшись чергового засідання міської ради, виступити перед колегами-депутатами і перед громадою із поясненнями ситуації, що склалася. По-перше, мої виборці почали мене запитувати, чому так сталося і що буде далі. А по-друге, я вважаю, що вони мають право знати, що відбувається у стінах міської ради. Я перелічив питання, з яких голосував проти або утримувався, та подав заяву про свій вихід із членів Партії регіонів, адже я не маю більше бажання розділяти відповідальність за прийняття рішень, що саботують роботу виконавчої влади.
— Валерію Геннадійовичу, як відреагували на Ваші заяви колеги-депутати?
— Реакція була різною. Звісно, ті, хто виконує всі забаганки керівництва фракції, і тут себе показали — зловтішно аплодували під час мого виступу. Але були й такі, хто після засідання вітав мене із прийняттям мого рішення та підтримували.
— Як Ви можете оцінити якість підготовки рішень до розгляду міською радою та чому, на Вашу думку, останнім часом велика кількість проектів рішень відправляється на доопрацювання?
— У більшості це стосується земельних питань та питань, пов’язаних із житлово-комунальним господарством. Я не бачу інших причин для такої тенденції, крім того, про що деякі депутати попереджали вже давно. А саме, помилкою було об’єднання двох найбільш завантажених депутатських комісій — земельної та комісії з питань ЖКГ. До того ж, компетенція голови об’єднаної комісії Михайла Барсука є досить сумнівною. А щодо якості підготовки рішень, то це вже стає звичайною справою, наприклад, в проекті рішення на оренду земельної ділянки навіть не вказують площу. А фракція, тим часом, вже готова тягнути руки за прийняття подібних рішень.
— І, нарешті, чого Ви прагнули досягти своїми рішеннями? Адже це навряд чи змінить ситуацію на сесійних засіданнях?
— Я в жодному разі не хотів, аби в моїх діях хтось шукав якесь політичне підґрунтя, і тим більше не вважаю свої звернення викликом Партії регіонів чи фракції більшості. Я лише сподівався подати сигнал для конструктивних сил, які зможуть правильно мене зрозуміти та почнуть працювати на користь громади. Досить нам займатися політикою, вже час вирішувати проблеми міста і його мешканців.
Користуючись нагодою, сердечно вітаю з Днем Перемоги ветеранів та участників війни і хочу побажати їм міцного здоров’я та оптимізму!
P.S. Аналізуючи факти, наведені депутатом Валерієм Гребьонкіним, вимальовується досить сумна картина. Виявляється, керівництво фракції ПР у Новомосковській міській раді свідомо саботує роботу виконавчої влади, заздалегідь домовившись вузьким колом наближених, при голосуванні за ті чи інші проекти рішень просто не голосувати, а утримуватися. Таким чином, верхівка фракційного керівництва в два-три голоси вирішує все. Адже на те вона й фракція більшості, аби напевно вигравати в опозиції у принципових питаннях. Але як можна оцінити позицію більшості народних обранців щодо певних питань, якщо їм наказано взагалі не визначатися? А вони, демонструючи свої амбіції, зривають засідання. Чи довго буде чинитися подібне неподобство — невідомо. Але є надія, що останні резонансні події у міській раді Новомосковська привернуть увагу вищого керівництва області та країни, та діям місцевих самоуправців буде надано об’єктивну оцінку.
