Нещодавно журналістська доля занесла нас у село Орлівщину, перлину Присамар’я, куди останнім часом потяглися за свіжим повітрям жителі обласного центру. Але метою нашої поїздки було не споглядання природних принад. Журналістів запросила до себе Надія Павлівна Ткаченко, яка розповіла про перипетії, що пережила вона та з нею ще більше двох десятків осіб, які вирішили скористатися послугою з встановлення пластикових вікон і звернулися до підприємця з м. Новомосковська Д. Будима.
Цей чоловік останнім часом розгорнув бурхливу громадську діяльність на теренах Новомосковська. Час від часу він викриває «злочинну» діяльність тих чи інших депутатів, створює об’єднання громадських організацій, і все з однією метою — контролю над владою міста. Цей молодик гарантує городянам прозорість її роботи і обіцяє, що кожен матиме змогу безпосередньо впливати на наведення порядку у місті.
Особисто взявся координувати «Асоціацію громадян Самари». Гучні заяви і обіцянки, серйозні назви… Здавалося б, про такі наміри може заявляти лише кришталево чиста людина з незаплямованою репутацією.
Але такими чеснотами Д. Будим не може похвалитися, адже він «прославився» нечесними справами навіть за межами Новомосковська. Але про все по порядку.
Довірливих людей у нас багато. Радянська система виховання прищепила людям багато хорошого. До сьогодні вони вірять у порядність, чесність, взаємопідтримку… Тому й звертаючись до приватного підприємця Д. Будима, люди вірили, що його послуга із встановлення пластикових вікон буде виконана у строк та якісно.
Якби вони знали, що на них чекає попереду, десятою дорогою обійшли б цього шахрая. Бо взявши наперед у замовників гроші, він безслідно зник, і знайти цього непорядного підприємця було неможливо, адже жертвами його афери ставали у більшості пенсіонери, люди похилого віку.
Але це не бентежило ошуканця. Він дуже вдало прилаштувався під крило громадської організації, знайшов прихисток в одній з газет обласного центру, яка зробила цього антигероя жертвою правоохоронців, начебто перешкоджаючих його підприємницькій діяльності.
Надія Павлівна Ткаченко разом з іншими потерпілими жителями Новомосковського району та м. Новомосковська зі сльозами на очах розповідали кореспондентам про цього «праведника», який ошукав 26 громадян.
Обіцяв все по-чесному: оформив договір, взяв наперед повну оплату за майбутню послугу від 4 до 16 тисяч гривень… Замовники стали чекати, уявляючи, як затишно буде у їх помешканнях: нові вікна — це тиша, тепло, комфорт, про які мріє кожна людина.
Та підприємець ніби у воду канув. На дзвінки не відповідав, у офісі не з’являвся, і люди забили тривогу. Неодноразово зверталися за захистом до правоохоронних органів, але ті не знайшли складу злочину у діях підприємця. Ошукані і зневірені люди звернулися до суду. Судовим слідством Будима врешті-решт було визнано винним за ст.190 ч.1,2 — шахрайство.
Відповідно до ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України, шахрайство — це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Частина 2 зазначеної статті передбачає кваліфікацію цього злочину як більш тяжкого, а саме: шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.
Але Д. Будим подав апеляцію, і справу знову призначили до розгляду, відкладаючи на невизначений час.
За два роки цієї прикрої історії багато хто із літніх замовників захворів: хтось переніс інфаркт, у когось загострився цукровий діабет. Адже віддавши чималі суми грошей перед самою кризою, шахрай двічі обікрав людей.
Вони віддали йому гроші, коли долар коштував трохи більше 4-х гривень, а поки чекали на замовлення, він підскочив удвічі, відповідно підвищилася ціна і на пластикові вікна. Зрозумівши, що їх просто «розвів» «чесний» Будим та не дочекавшись замовлень, люди почали звертатися до інших підприємців. Звичайно, це ті, хто мав змогу віднайти кошти: позичити чи взяти у кредит. А хтось залишився і без вікон, і без грошей.
Ось такий собі Остап Бендер місцевого значення. Поцупивши у людей близько 150 тисяч гривень, і надалі веде підприємницьку діяльність. І городяни та жителі району можуть знову потрапити на гачок цього ошуканця. Якщо таке станеться, то довести свою правду буде надзвичайно важко. Як потерпілим, про долю яких розповіла Н. Ткаченко. З такою цинічною та вишуканою брехнею з боку Д. Будима позивачі до суду зустрілися вперше у житті.
Звичайно, вони хочуть, щоб цей спритник повернув їм гроші, сподіваючись на об’єктивність суду. Якщо цього не станеться, то є Вищий суддя, який, як відомо, нікому злочинів не прощає. Образити стареньких, це як образити власних батьків…
Чи варто довіряти Д. Будиму — кожен вирішить сам. Якщо є бажання комусь допомогти, то краще витратити гроші на благодійність. Будим до малозабезпечених чи потребуючих допомоги точно не належить.