Більше трьох століть стоїть на сторожі духовності вірян Новомосковський Свято-Троїцький собор, побудований у XVIII столітті нововодолазьким козаком Якимом Погрібняком. Він є справжнім унікальним шедевром архітектури – дерев’яним храмом, побудованим без жодного цвяха, адже козаки вважали неприпустимим забивати їх у храм Спасителя, розіп’ятого на хресті. Наш собор відомий не лише в Україні, а й далеко за її межами. Його називають єдиним дев’ятиглавим хрестово-купольним храмом у світі.
Новомосковський Свято-Троїцький собор визнано об’єктом світової культурної спадщини ЮНЕСКО та занесено до Державного реєстру національного культурного надбання України. Він став головним персонажем роману «Собор» видатного українського письменника Олеся Гончара. Головною ідеєю роману було збереження духовних святинь, без яких людина перестає бути людиною.
Прикро, але сьогодні, незважаючи на його високі статуси, Новомосковський Свято-Троїцький собор сам потребує невідкладної допомоги, а саме – термінового ремонту, а, може, й відбудови, адже його сьогоднішній стан можна назвати критичною «точкой невозврата» (рус.). І не треба бути архітектором, щоб це зрозуміти. Все видно неозброєним оком – майже всі зовнішні куполи собору нахилилися в бік центрального. Та й загальний вигляд храму залишає бажати кращого.
Стосовно ремонту собору ми поспілкувалися із його настоятелем – благочинним протоієреєм Новомосковського округу Володимиром (Цешковським).
– Отче Володимире, чи є ще надія зберегти нашу святиню і що для цього потрібно?
– Дійсно, собор знаходиться у тому стані, коли його треба не просто ремонтувати, а терміново рятувати! Давно визначено, що періодичність ремонту подібних споруд не повинна перевищувати 50 років, а наш Свято-Троїцький собор не ремонтувався вже 133 роки, тож час робить свою справу. Споруда пережила скрутні часи: революції, війни, голод та занепад усієї країни. Все це заважало підтримувати храм у належному стані. В результаті почалася деформація будівлі, яку тепер важко ліквідувати. Спеціалісти Дніпропетровської будівельної академії стверджують, що первинні форми вже можна не повернути, а у Головному Державному НДІ «Проектреставрація» вважають, що, за певних умов, усунення деформації все-таки можливе. Ця установа й взялася за проектування відбудови собору. Проект реставрації було оцінено у 1 млн. 236 тис. грн., експертизу – у 70 тис. грн., а на самі реставраційні роботи потрібно близько 25 млн. грн. Це начебто й велика сума, але для такого собору, як наш, зовсім небагато, адже з ним пов’язана історія нашої держави. Саме Новомосковський Свято-Троїцький собор був головним собором козацького війська від Новочеркаська і аж до самого Дунаю. Сьогодні це територія кількох держав. Він був центром соборності козаків – і ми не маємо права його втратити.
– На якому етапі зараз знаходиться проект реставрації, чи встигнемо ми врятувати собор?
– В березні цього року було прийнято рішення про виділення 1млн. 236 тис. грн. на проект та 70 тис. грн. – на експертизу. Інститут не може поки що віддати нам готовий проект, але коли ми його нарешті отримаємо, то віддамо до тих, хто буде робити експертизу. Хто це буде – поки не визначено. Готові експертні висновки ми повинні встигнути подати до Києва, щоб отримати кошти на саму реставрацію. Сьогодні більше коштів розбазарюється хтозна-куди, а на соборність, яка, як ніколи, потрібна Україні, грошей не вистачає.
– Чи вважаєте ви обґрунтованими ті великі суми і на експертизу, і на проект реставрації, які щойно озвучили?
– Після того, як на рахунок інституту було перераховано 1 млн. грн. і було розпочато розробку проекту, КРУ було проведено перевірку, за результатами якої було виявлено завищення вартості робіт на 30 тис. грн. Розробник пообіцяв їх повернути, але до переведення 236 тис. грн., що залишилися, проект не віддасть.
– Так у нас склалося, що влада час від часу змінюється, і кожна багато обіцяє, проте ми лише спостерігаємо за руйнацією візитівки Новомосковська. Чи вірите Ви в сьогоднішні плани щодо її збереження?
– Я не маю права судити дії влади, політиків та взагалі людей. Моя справа – закликати всіх до усвідомлення того, що це необхідно робити. Про нашу проблему знають скрізь – в Білорусі, робили репортажі телевізійні канали Росії, в США, де більше 20 років служить священиком мій рідний брат. Проте, наголошую, я можу тільки закликати. До того ж, я вже будував церкви. Кам’яні. Три я побудував повністю, в тому числі й Орлівщанську, і у чотирьох починав закладку: Преображенський собор у Кривому Розі, Покровський собор у Запоріжжі. Я можу із впевненістю сказати, що легше побудувати нову кам’яну церкву, ніж відбудувати напівгнилу дерев’яну.
– Як же дійшло до того, що Новомосковська святиня доведена до стану руйнації, адже собор занесений до культурної спадщини ЮНЕСКО?
– Справа в тому, що він в ЮНЕСКО лише числиться, але не знаходиться під охороною організації, оскільки за її вимогами ми маємо прибрати «чужорідне тіло», а саме: базарну площу та сам ринок. Та це вийде набагато дорожче, ніж 25 млн. грн.
– За деякими історичними фактами, наш Свято-Троїцький собор знищити намагались тричі і навіть мінували, але він вистояв. Сьогодні, коли Україна декларується, як країна, що розвивається, ми можемо втратити сторінку історії, яку знають далеко не всі мешканці…
– Відносно дерев’яної архітектури, собор є унікальним, проте його збиралися розібрати, а на його місці побудувати Синоїдальний собор кам’яного типу. Тоді храм врятував Дмитро Іванович Яворницький, який підняв інтелігенцію всієї Катеринославщини. Храм розібрали та зробили капітальний ремонт. Зберегли. В 33-ті роки була друга спроба зруйнувати собор. Вдруге церкву зберегли вчителі Григорій та Федір Бабко-Малі, які під час повсюдного знищення православних святинь влаштували в ній спортивний зал. Однак люди до нього не пішли, тоді вони переоблаштували його на продовольчий склад. А втретє зберіг святиню у 1943 році юнак Микола Морозов, який розмінував підлогу церки, що після відступу німців мала вибухнути при великому скупченні людей.
Господь Трійцю любить, і тричі рятував Собор. Сподіваємося, що вчетверте збереже знов, адже тим, хто має можливість вже сьогодні його врятувати, бракує духовності та осмислення ціни культурного пам’ятника та візитівки всієї Дніпропетровщини – Новомосковського Свято-Троїцького Собору.