Як Новомосковцi весну зустрiчали…

В останній тиждень перед Великим постом відзначається Масляна – свято проводів зими та зустрічі весни, свято, яке збереглося з язичницьких часів. Кожен день масляного тижня має свою назву і вимагає певних ритуалів. Це останній напередодні Великого посту тиждень, коли можна було справляти весілля. Ще в давнину в народі вважалося, що цей тиждень треба провести весело, адже попереду цілих сім тижнів суворої поведінки та усіляких обмежень.

Основною обрядовою стравою Масляної (Масниці, Масляниці) були вареники з сиром, які вживали з маслом чи сметаною. Пекли також гречані млинці, заправлені смальцем. Ними частували протягом усього тижня. Досить популярними серед селян були сколотини від масла (маслянка). «Нехай буде, – казали в таких випадках, – і маслянка, аби щоранку!»

Загалом Масляна вважалася жіночим святом, хоч участь у ньому могли брати і чоловіки. Але вони мусили за це відборговувати грошима чи горілкою.

Різноманітними забавами та обрядами завершувався останній день Масляної. Люди готувалися до найдовшого і, як уже згадувалося, найсуворішого з усіх попередніх – Великого посту, а тому казали: «Масляна, Масляна, яка ти мала, – якби ж тебе сім неділь, а посту одна». Та що ж поробиш, коли, як стверджує інший крилатий афоризм: «Не завжди котові Масляна».

Як Новомосковцi весну зустрiчали...У Новомосковську цього року масові гуляння з нагоди Масляної відбулися біля міського будинку культури. В заході традиційно взяли участь творчі колективи міста, які влаштували святковий концерт. Гостей свята пригощали смачними млинцями, які просто неба готували майстрині відділу культури. Поряд козаки Школи джур варили куліш, скуштувати якого також мали можливість всі охочі.

За традицією, наприкінці свята було спалено опудало Зими, після чого, за народним повір’ям, весна остаточно вступає у свої права. Хоча погода й не дуже нагадувала весняну та гостям свята час від часу доводилося ховатися від дощу зі снігом під парасольками, але святкування Масляної тривало.

Підводячи підсумки, хотілося б подякувати всім учасникам свята, в першу чергу, самодіяльним колективам та їхнім керівникам, які добре відпрацювали, подарувавши присутнім радість, не дивлячись на умови, в яких довелося виступати. Адже цього дня не було забезпечено елементарних правил проведення масових заходів. Так, наприклад, під час виступу дитячого танцювального колективу з даху Будинку культури зірвалася велика льодяна брила і трохи не влучила в дітей. Проте запобігти їх потенційному травмуванню під час виступу жоден із присутніх, у тому числі й представників місцевої влади, не побажав, і діти продовжували танцювати. Найвища цінність – людське життя. В даному випадку – життя дітей. Тож чому ніхто із організаторів не подумав про найдорожче, і заради чого чи кого виступаючі наражалися на небезпеку? Майданчик біля центрального входу до Будинку культури також не відповідав мінімальним умовам для подібних заходів, адже виступаючим доводилося стрибати через вибоїни в асфальті, заповнені талою водою. Не кажучи вже про зовнішній вигляд і стан фасаду самого Будинку культури. Не треба бути інженером, аби зрозуміти, що знаходитися під його стінами небезпечно, адже залишки штукатурки щомиті можуть зірватися і травмувати учасників та гостей свята. Звісно, занедбаність будови не є провиною організаторів заходу, але за таких умов про безпеку людей треба замислюватися вдвічі більше і враховувати всі потенційні загрози для здоров’я та життя городян.

Не в кращих умовах довелося виступати самодіяльним артистам і в неділю вже у центрі міста під час масових гулянь, присвячених 80-річчю створення Дніпропетровської області. Для них не знайшлося місця на літньому майданчику клубу «Партком», який займає центральне місце у парку, а сцену влаштували прямісінько біля загального…туалету (на фото)! Може міська влада таким чином продемонструвала своє ставлення до культури загалом? Говорити палкі промови, обіцяти, позувати перед фото- та відеокамерами наші можновладці полюбляють. А забезпечити належні умови для, у даному випадку, творчих, обдарованих представників культури, які душу вкладають у свою справу, і, без сумніву, виручають владу на всіх заходах, – зась, не можуть?

Ми свідомо не називаємо тих, хто представляв владу на святі. Хочемо лише нагадати, що все у нашому житті починається з культури. Сподіваємось, що замість дрібних образ на представників ЗМІ, вони зроблять правильні висновки і не заганятимуть культуру на задвірки, а віддаватимуть належне тим, хто робить кожне свято неповторним. Люди цього варті. Чи не так?

Можливо, Вам буде цікаво

By