День пам’яті жертв голодоморів — щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.
Україна – житниця Європи, хоча пережила не один голод. Це лихо з різних причин пронеслося землями України в 1921-1923, 1932-1933 та 1945-1946 роках. Однак найбільш жахливим і штучно викликаним голодом був великий голод 1932-1933 років. Навіть сьогодні важко назвати точну цифру жертв цього злочину. Останні дослідження свідчать, що за один рік померло щонайменше 4 мільйони людей.
Голод нищить не лише тіло, а й глибоко вражає людську душу, зароджує в ній страх, паралізує волю для спротиву тій ідеології, яка забирає свободу, і цей страх передається із покоління в покоління. Ці рани можна зцілити лише за допомогою пам’яті. Ось чому пам’ятати про ці події є важливим не лише для того, аби зцілити рани минулого, а й щоб запобігти повторенню подібних злочинів у майбутньому.
Незалежно від переконань і поглядів, у суботу, з 16 до 18 год. кожен українець мав можливість долучитися до доброї справи: вшанувати пам’ять тих, хто помер з голоду, поставивши на підвіконня запалену свічечку.
В Новомосковську шану загиблим цього року віддавали біля пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років на Воронівському кладовищі. Перед присутніми виступили міський голова Сергій Мороз та представниця творчої інтелігенції міста Емма Шаповалова. Після поминальної літургії священик Свято-Троїцького храму о. Степан прочитав проповідь і відзначив, що з часом кількість бажаючих вшано-вувати пам’ять жертв тих страшних часів збільшується. Завершився захід покладанням до пам’ятника квітів.
Пам’ять про Голодомор в Україні має стати застереженням для всіх націй і народів та вберегти Європу і світ від повторення подібних катастроф. Адже без пам’яті про минуле, без врахування гірких історичних уроків неможливо рухатися вперед, мати мудрість і сміливість для протидії викликам майбутнього.
