Чотири мінус два

Розвиток інфраструктури міста… який зміст несуть ці три слова? В будь-якої сучасної людини це поняття асоціюється із покращенням умов життєдіяльності міста та його мешканців. Чи то ремонт доріг, будівництво об’єктів соціального обслуговування, чи відкриття аптечного або продовольчого кіоску на далекій вулиці далекого мікрорайону – все це має саме покращувати як функціональну, так і естетичну складові інфраструктури будь-якого населеного пункту.

Однак у нашій країні склалося так, що розбудовою українських міст та їх вулиць займаються переважно представники приватного капіталу, інакше кажучи, підприємці. І, мабуть, більшості з них ми маємо подякувати за те, що сьогодні маємо можливість купувати товари у сучасних, зручних магазинах. Проте побачивши іноді щойно збудовану крамницю чи торгівельний павільйон, мало хто згадає – що було на його місці ще вчора.

На жаль, часто під будівництво того чи іншого комерційного об’єкту міською владою виділяються ділянки прибудинкових територій або ділянки, які досі застосовувалися під газони та зелені насадження. Та найсумнішим є те, що деякі підприємці починають будівництво із руйнування того, що створювалося їхніми земляками для новомосковців протягом багатьох років.

Один з таких сумних випадків мав місце 22 лютого на прибудинковій території будинку №41 по вул. Радянській.

У п’ятницю я, журналіст газети «Вісник Присамар’я», близько 14 години, проходячи вздовж вказаного будинку, побачив, як впало зрізане зовсім молоде дерево, біля якого вправно орудували електропилкою люди у робочому одязі. Я не міг байдуже спостерігати за знищенням дерев і вирішив з’ясувати законність цих дій.

Поряд знаходилася жінка, яка, за всіма ознаками, керувала процесом «розправи з легенями міста». Пред’явивши журналістське посвідчення, я поцікавився в неї, на яких підставах безжально спилюються повноцінні дерева, хто є замовником робіт та яка організація є їх виконавцем. На що отримав відмову. Жінка лише відповіла, що планується будівництво і запевняла, що на все є відповідні документи, у тому числі й на «вибраковування» дерев. Вона принесла якісь папірці й на відстані швидко перелистала декілька документів. Серед них вдалося розгледіти лише рішення міськвиконкому. Щоправда, змісту документу я прочитати не зміг. Жінка продовжувала мене запевнювати, що має всі документи на будівництво об’єкту, але на мої вимоги показати документи, які дозволяють спилювати дерева, жінка відповіла, що покаже їх (цитата) «кому треба».

Тим часом, дереворуби продовжували безжально пиляти – згодом і друге дерево впало на землю. Аби запобігти знищенню ще двох дерев, довелося заручитися підтримкою перехожих, а також зателефонувати до міліції та повідомити про вищесказане, аби перевірити законність дій робочих та їх наймачів.

Коли я почав фіксувати дії працюючих на камеру мобільного телефону, вони почали швидко прибирати «сліди злочину». На автівку було завантажено обидва дерева, зібрано всі залишки, до останньої гілочки, після чого разом із своєю керівницею чоловіки швидко зникли.

На момент приїзду представника міліції на місці подій я залишився один. Розповівши йому про все, що відбулося, я поїхав до міського відділу міліції та написав відповідну заяву.

P.S. Судячи з того, що решту дерев вдалося відстояти, законних підстав для спилювання дерев не було. Тож два дерева було врятовано, але інші два вже ніколи не дадуть ані кисню, ані прохолоди мешканцям Новомосковська. Сподіваємося, що винні понесуть відповідальність за скоєне, а інші забудовники у майбутньому зайвий раз згадають, що дерева – це легені міста, без яких буде важко дихати всім.

Андрій Александрович

Можливо, Вам буде цікаво

By