Вічна пам’ять!

Біль, жаль, туга охоплюють серце не лише коханої дружини Олени Іванівни, дітей, онуків. Сумують всі новомосковці. У Різдвяні свята пішов у вічність Анатолій Боніфатійович Джусов, автор книги «Історія Новомосковська».

Несподівано обірвалося життя. У березні цього року йому б виповнилося лише 75! Попереду було багато творчих задумів…

Прощаючись, хочеться згадати все добре про цього незвичайного чоловіка.

Анатолій Боніфатійович – дитина війни, через пам’ять якого пройшли пожежі й руїни, відбудова міста. З 1946 по 1956 навчався у школі, по її закінченню здобув дві вищі освіти, має вчений ступінь кандидата технічних наук, 52 винаходи, захищені авторськими свідоцтвами СРСР. Відзначений знаком «Винахідник СРСР», двічі був лауреатом ВДНГ у номінаціях «Технічна творчість молодих» (1978р.), «Кращий винахідник року» (1986р.)…

Талант і розум були дані йому Богом. Він був здатний реконструювати старі та проектувати нові заводи і верстати, які б були рентабельними, не загрожували життю і здоров’ю людини.

Анатолій Джусов – металург за фахом, а краєзнавець, історик, дослідник, науковець за покликанням душі. З 1956 року він мешкав у Дніпропетровську, а у 1996 році повернувся до рідного Новомосковська і поставив перед собою ціль: досконало вивчити історію Новомосковська від його заснування і до наших днів. З того часу і до останнього подиху він був у творчому пошуку: невтомно працював у архівах, бібліотеках, спілкувався з людьми.

Анатолій Боніфатійович усвідомлював, що тільки тоді можна полюбити рідний край, коли знатимеш його історію. Він зібрав, систематизував кожну подію, кожен факт – і на все мав документальне підтвердження. Видав 3 книги про рідне місто. Остання – «Історія Новомосковська» – це фундаментальна візитна картка міста на 735 сторінках на всі віки.

Анатолій Боніфатійович утвердив і примножив славу нашого міста, точно визначив дату народження Новомосковська, дослідив і обґрунтував видатні й визначні імена минулого і сучасного Новомосковська.

Наш земляк був людиною безкорисливою. Свої книги видавав у більшості власним коштом. Дарував їх бібліотекам, школам, музеям, краєзнавцям… Він був людиною витриманою, відповідальною, гармонійною, цікавим співрозмовником і професорові, і учневі.

А. Б. Джусов брав активну участь у всіх заходах, які проводилися у бібліотеках, школах, товаристві «Просвіта», в організації українського козацтва, в управлінні культури і туризму, музеї. За його ініціативи було встановлено декілька меморіальних дошок нашим славетним землякам, деякі з них – за власний кошт.

Як же не сумувати і не жалкувати, коли новомосковці вртатили таку непересічну особистість! Бог забирає найкращих. Прикро, що людей такого рідкісного дару не завжди підтримують, не відзначають заслуженими нагородами за їх працю за життя…

Від імені мешканців міста, громадських організацій, читачів усіх творчих доробків видатного новомосковця звертаємось до міської ради, управління культури і туризму увічнити пам’ять Анатолія Боніфатійовича. Для цього:

1.Присвоїти (посмертно) Анатолію Боніфатійовичу Джусову звання Почесного громадянина міста.

2.Встановити меморіальну дошку.

3.Встановити стипендію переможцям-краєзнавцям, дослідникам імені Анатолія Джусова.

4.За рекомендацією А. Джусова оформити Алею пам’яті тих, хто примножував славу і збагачував культуру Новомосковська. Внести до неї і ім’я Анатолія Джусова.

Щиро вдячні о. Досифею, настоятелю Свято-Миколаївського Самарського Пустинного монастиря, який відслужив «за упокій душі Анатолія» і дав дозвіл на поховання дослідника-краєзнавця на території монастиря, де колись ховали козаків.

Божу людину прийме Бог у царство небесне.

Втрата Анатолія Боніфатійовича Джусова є непоправною і важкою. Сум і біль переповнюють кожного з нас. Світла пам’ять про Анатолія Боніфатійовича навічно залишиться у наших серцях.

Родина, друзі

Можливо, Вам буде цікаво

By