Вибори Президента: знову обираємо нездоров’я?

Якщо все буде добре, то 25 травня в Україні відбудуться вибори Президента. Так вже повелося, що більшість громадян звикло голосувати за людину, а не за програму. Через це президентська програма стала декоративним документом, який ніхто не читає. А потім – ніхто не виконує і виконувати не вимагає.

Тим часом аналіз навіть таких декоративних текстів дуже пізнавальний. Він дає певне уявлення про те, що є в голові у кандидата на вищий державний пост, а чого немає.

Я вирішив переглянути програми кандидатів через призму моїх професійних і громадських інтересів. А саме – хотів з'ясувати, що кандидати в президенти думають з приводу здоров'я нації, здоров'я дітей. Мене цікавило, чи існує хоч один кандидат, в картині світу якого присутні ці питання. Діагноз невтішний, хоч і цілком прогнозований.

Я розумію, що президентська програма – це особливий жанр, де, навіть в силу обсягу, відображено далеко не все. Я усвідомлюю, що треба зважати на специфіку моменту: коли у фокусі – питання безпеки країни і громадянина. Але тим показовіша картина.

Жоден з рейтингових кандидатів не включає забезпечення здоров'я нації в число своїх пріоритетів.

Загалом, здоров'я прирівнюється до медицини або не згадується взагалі. Однак медицина, тобто лікування хвороб, – це тільки одна зі складових здоров'я нації. Набагато важливіше завдання – допомогти людям не хворіти. Це більш широкий світоглядний підхід, який охоплює не медицину, але й освіту, культуру, інформаційну політику, де мають тиражуватися правильні звички і установки. Це соціальна сфера, де доступ до спортивної інфраструктури, до послуг профілактики хвороб потрібно включити до складу споживчого кошика, за яким розраховується прожитковий мінімум.

Тобто це ціла система заходів, що повинна впроваджуватися негайно. Не можна побудувати успішну і багату країну на основі хворого і вимираючого народу. Не можна витягнути країну з кризи, якщо не ставити нові цілі, заради яких люди будуть терпіти складнощі перехідного періоду. Старі цілі й підходи приведуть нас по колу в той же стан. Адже ми боремося з корупцією і рятуємо економіку вже 20 з гаком років. Результат відомий всім.

Що цікаво, тема здоров'я прослизає у аутсайдерів перегонів.

З 1993 р. рівень смертності в Україні перевищує рівень народжуваності. До того ж, віковий показник смертності з кожним роком «молодшає». На сьогодні середня тривалість життя є чи не найнижчою за всі попередні роки. Якщо раніше ми могли говорити про вік 60 років, то зараз до цієї категорії належать люди середнього віку – 40-50 років. Не краща ситуація із станом здоров'я дітей та молоді. Дивно, проте немає жодної програми, спрямованої на допомогу молодому поколінню у боротьбі із стресовими ситуаціями у повсякденному житті дітей. Однією із головних причин такого стану речей є відсутність у значної частини населення навичок здорового способу життя. Чомусь питання формування у дітей та молодих людей культури здоров'я мало турбують кандидатів у президенти.

Ті кандидати, які побіжно порушують тему здоров'я, апелюють до обов'язкового медичного страхування, здешевлення ліків і т.д. Проте навіть у цих пунктах не зазначено часові рамки. А обіцяного, як відомо, довго чекають.

Як бачимо, кандидати у президенти не мають чіткої стратегії та системного підходу, спрямованих на всебічний фізичний розвиток дітей та молоді. Чому ті, хто прагнуть посісти посаду Президента України, не вказують про формування здорового способу життя й підвищення особистої відповідальності за здоров'я із комплексним вирішенням існуючих проблем? Досі в Україні немає критеріїв, що дозволять контролювати фізичний стан населення.

Реалізуючи програми розвитку фізичної культури і спорту, ми зможемо спостерігати не лише соціальний, а й економічний ефект. Зрештою це призведе до скорочення витрат держави на надання медичної допомоги та виплату допомоги з тимчасової непрацездатності, а також до запобігання економічних збитків через недостатність валового внутрішнього продукту, пов'язаного із захворюваністю, інвалідністю та смертністю.

Формування культури здоров'я з малих років – не менш важливе завдання, ніж люстрація та боротьба з корупцією. І не менш складна. Вона повинна бути на такому ж рівні пріоритетності. Якщо ми не змусимо політиків це усвідомити і робити – зберігати країну , встановлювати справедливість і жити по-новому буде нікому…

Денис Силантьєв, Чемпіон світу з плавання,

ЗМС, срібний призер Олімпіади у Сіднеї 2000 р. («УП»)

Можливо, Вам буде цікаво

By