Заради весни і любові варто жити

Весна завжди асоціювалася з оновленням і відродженням всього живого. І наше місто, незважаючи на всілякі негаразди, почало оживати з приходом весни. Кореспонденти газети вирішили поцікавитись настроєм новомосковців, а також запитали городян про те, як вони долають сезонну депресію, помножену на всесвітні фінансові негаразди.

Геннадій, металург:

– Я кризу відчув одразу – скрутно стало з грошима, та й на роботі не все гаразд. Але життя особливо не змінилося – працюю на кількох роботах як і раніше, свій вільний час проводжу вдома або з друзями. Про проблеми намагаюсь не думати. А взагалі, як і всі, – розчарований негараздами. І звісно, хотілося б кращого.

Марина, працівник східної торгової компанії:

– Я за знаком зодіаку тілець, а отже схильна до меланхолії, депресії. Гроші для тільця – завжди на першому місці. Тож спочатку дуже переймалась кризою, навіть депресувала. Але у грудні стався випадок, який дуже змінив моє ставлення до життя – я потрапила у автокатастрофу і тільки дивом врятувалась. Після цього зрозуміла, що життя і здоров'я важливіші за будь-які фінансові статки. Зараз намагаюсь про кризу не думати зовсім, налаштовуюсь на позитив.

Людмила Миколаївна, продавець:

– Робота якось тримає мене на плаву, з цього і радію. А так, дивлюсь телевізор, газети читаю, книги. Словом, відволікаюся, і про кризу навіть говорити не хочу…

Костянтин, кухар:

– На мені криза взагалі ніяк не позначилася, тому що я маю роботу. Ми з дружиною живемо, в принципі, як і раніше. Що ж до навколишнього гамору щодо кризи, то я зі знайомими на цю тему намагаюсь не спілкуватись, а в телевізорі просто перемикаю канал. Взагалі ж від поганого настрою позбавляюсь, переглядаючи хороші фільми, слухаючи музику чи граючи на гітарі.

Юлія, домогосподарка:

– Я нещодавно перенесла тяжку хворобу, через що лишилась без роботи. Витратила останні гроші, ще й боргів набралася… Тепер з мамою живемо на її пенсію, тож радіти ні з чого. Але я віруюча людина, ходжу до церкви, молюся, вірю в Бога і в те, що він допоможе, – від цього стає легше. Тільки на Бога та на себе зараз і доводиться сподіватись.

Володимир, батько двох дітей:

– Я рятуюсь від кризи, працюючи головою – то тут підроблюся, то там. Ну і доводиться займатись не зовсім законними справами – інакше родину не прогодуєш, зараз це чи не єдиний спосіб прожити. Таким чином свідомо іду на злочин, за який можу понести адміністративне чи кримінальне покарання. А якщо спіймають на «гарячому»? Відкуплюся. Але займатись цим не перестану. Ненавиджу сьогоднішню владу, яка довела нас до цього стану. Тільки вона винна в тому хаосі, що панує сьогодні.

Михайло, ріелтер:

– Я особливо кризи не відчув. У період застою на роботі жив за рахунок власних запасів, яких, на щастя, вистачило. Зараз про фінансову скруту навіть не задумуюсь – живу на широку ногу, розважаюсь, насолоджуюсь життям. Можу за вихідні витратити на розваги близько тисячі гривень – а що, життя одне, і якщо є можливість – треба ним насолоджуватись, незважаючи ні на що.

Анна, студентка:

– Людська психіка має багато механізмів для пом'якшення стресу, у певній ситуації вона задіює той чи інший. Я, наприклад, намагаюся про кризу навіть не згадувати, відволікаюсь на інші речі – стала більше читати, слухати гарну музику, спілкуватися, але тільки з рідними та друзями. Тому що фінансові проблеми озлобили і так не завжди привітних українських громадян. Вважаю, що дієвим способом попередити стрес є самовдосконалення – людина завжди повинна розвиватися, а в нестабільні періоди робити це ще більш наполегливо.

Галина Дмитрівна, вчитель:

– Мене зараз стало більше цікавити не матеріальне, а духовне. Я зацікавилась музикою, зокрема класичною, відволікаюсь від песимістичних думок читанням, у вихідні стала частіше відвідувати обласний центр. Після «культурної» програми з задоволенням ходжу по магазинах. Зараз такі привітні продавці! Мабуть, через брак покупців… А взагалі намагаюсь не думати про проблеми, живу одним днем. Сьогодні все в порядку – і слава Богу. Єдине, про що турбуюсь, аби оминули хвороби. Захворіти сьогодні страшно, бо ліки не лише захмарно дорогі, а й поганої якості. Тому намагаюсь слідкувати за своїм здоров'ям та здоров'ям своєї родини.

Вікторія, менеджер:

– Я стала ходити на гуртки. Наприклад, почала навчатися шиттю разом з донькою – це добре відволікає від буденних проблем, на душі стає якось легше від того, що пізнаєш щось нове. Немає часу думати про фінансові проблеми. Більше того, криза підштовхнула мене зайнятися власною справою – до неї я на це не наважувалась. Можна сказати, що криза навіть допомогла нашій родині – ми почали рухатись вперед, зважились на деякі знакові рішення.

Андрій, експедитор:

– Я дуже змінився внутрішньо – у мені наче запрацював прихований ресурс. Раптом зрозумів, що тільки я господар своєї долі, і ніхто, окрім мене, моїх проблем не вирішить. Тому я став дещо жорткішим, не пробачаю людям того, на що колись не звернув би уваги. Мої рідні зараз звинувачують мене у цинічності, але я дуже задоволений цими змінами. Від депресії ж мене рятує мій маленький син. Дивлячись, як він підростає, пізнає світ та радіє життю, я розумію, що все на світі – швидкоплинне, тільки любов – вічна. І заради людей, яких ти любиш, варто жити.

Источник:

Можливо, Вам буде цікаво

By