Чорнобиль не має минулого часу

Цими днями час відрахував 24 роки Чорнобильської катастрофи. В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року відлік часу став не мирним, а аварійним, бойовим.

Ми відзначаємо річницю тих страшних, чорних подій. Але це не свято… Це зовсім інша річниця, яка не терпить фальші, показухи, надуманості.

Те полум’я бурхливої пожежі висвітило кожного, хто там жив, хто був поруч з бідою, хто першим серед перших, ризикуючи своїм життям, кинувся до реактора, хто потім день за днем вів тяжку боротьбу з наслідками атомного спалаху.

Серед ліквідаторів Чорнобильської аварії був і гість нашої бібліотеки Живцов Василь Іванович. За мужність і стійкість, високу відповідальність під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС неодноразово отримував подяки від командування, а також був нагороджений орденом “За службу Родине в Вооружённых Силах СССР “ третього ступеню.

Наша бібліотека, завжди своїми заходами відзначає пам’ятні дати: історичні, мистецькі, літературні, і такі трагічно-сумні як на цей раз: вечір-реквієм.

Юне покоління про жахливі сторінки літопису Чорнобиля знають з книг та кінофільмів. І в цю зустріч у бібліотеці читачі подивились уривки з фільмів, познайомились з документальними та художніми книгами. Але більше всього молодих людей (ЗОШ № 6, 9-б 9-д кл. ) вразила розповідь саме очевидця, ліквідатора наслідків аварії. Василь Іванович показав багато фотографій тих часів, розповів про себе та своїх товаришів, які гідно витримали суворий екзамен. Адже люди вперше зустрілись з такою грізною силою, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

Полковник Живцов поділився і своїми почуттями, коли після всіх подій було великою радістю усвідомити, що щастя – це трава, на яку можна лягти не боячись радіації, це тепла річка, в якій можна не замислюючись скупатись, це усміхнені дитячі обличчя…

Василь Іванович змусив молодих людей замислитись: хто вони, для чого живуть на світі? Адже сама природа зробила усім застереження про те, що доля нашої землі в руках небайдужих, в руках молодих. Гість наказав читачам бібліотеки, увійшовши у доросле життя зробити все, аби такі жахливі події більше не повторилися.

Під Чорнобильські дзвони, хвилиною мовчання на честь жертв техногенної катастрофи XX століття закінчився вечір-реквієм.

Да, пролетять стремительные годы,

Вздохнёт земля, вернуться люди в дом,

Но будем помнить тот урок природы,

Что пережили мы с таким трудом.

И будем чтить великие законы,

Чтоб мудро шаром управлять земным,

Чтоб не оставить страшной, мёртвой зоны

Потомкам и наследникам своим.

Можливо, Вам буде цікаво

By